З 17 по 20 травня 2010 року Києво-Святошинський центр соціально-психологічної реабілітації населення (м.Боярка) відвідала гостя з Медісону (Вісконсин, США), професорка соціальної школи Вісконсинського університету Мона Везоу. Супроводжувала її перекладачка  Дана Смоляк.

Мона Везоу викладала у школі соціальної роботи Вісконсинського університету з 1970 по 2007 рік. Вона є членом Національної асоціації з допомоги психічно хворим і започаткувала один з перших навчальних курсів з соціальної роботи, що готує студентів до роботи з важкими психічними хворобами. Мона одружена, має трьох дітей і сімох онуків. Один з її дітей, якому зараз 53 роки, з дитинства страждає на шизофренію. Мона вдячна долі за те, що вона мала можливість перетворити своє горе через хворобу сина на професію, що навчає людей робити якомога більше заради допомоги психічно хворим людям та їхнім сім’ям.

Мона Везоу приїхала до України у рамках співдружби українських соціально-психологічних центрів з американською неурядовою організацією FOCCUS (Друзі Чорнобильських центрів у Сполучених Штатах Америки). За десять днів вона відвідала всі Чорнобильські центри – у Бородянці, Славутичі, Іванкові, Коростені та Боярці. Мета перебування професорки соціальної школи – інформування сімей психічнохворих та спеціалістів, котрі працюють з відповідним контингентом про різновиди психічних хвороб, методи соціалізації психічнохворих, особливості соціальної та психологічної роботи з ними.

Ангеліна ЛАХТАДИР, директор Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення, м. Боярка

У березні 2010 року 35 представників із різних областей України завдяки програмі “Відкритий світ” відвідали США, де протягом десяти днів знайомилися з життям американців, їхньою політикою, економікою, освітою, культурою. Все це дало можливість відчути клімат “змін”, який формував цю націю впродовж 200 років.

Зустрічі у Бібліотеці Конґресу США

У Вашингтоні в Бібліотеці Конґресу Посол Джон О’Кіф, виконавчий директор Центру лідерства “Відкритий світ”, та Люіс Маданик, керівник програм Центру, привітали делегатів. Перед нами виступив Сем’юел Потоліккіо, докторант Джорджтаунського університету, заступник директора приймальної комісії школи “Лендон”, неодноразово відзначений як “викладач року” за курс “Релігія та політика”. У 2010 році він виступатиме з програмними лекціями в Польщі й Україні. Пощастить тим студентам, що слухатимуть його курс, оскільки Сем – прекрасний оратор.

Сем’юел Потоліккіо наголосив, що американське кредо – це рівність усіх перед законом. Політики звертають дуже велику увагу на думку громадян. Конституція – це святий документ в Америці. За всю історію зміни в нього вносили лише 27 разів. Конституція створює систему правосуддя, забезпечує спокій в країні, спільну оборону, сприяє загальному добробутові, гарантує свободи.

У сенаті по два представники від кожного штату. Кожен штат має власні інтереси, але коли йдеться про державні справи, всі об’єднуються. У національній єдності – велика сила Америки.

На мою думку, саме цього бракує нам, українцям: стабільної Конституції, дотримання законів, рівності перед законом, більшої автономії реґіонів, щоб в управлінні державою брали участь представники від різних областей.

Колишній посол в Україні (2006-2009), нині віце-президент Центру постконфліктного миру та стабільності Інституту миру США (USIP) Вільям Б. Тейлор-молодший, котрий часто спілкувався з українцями і симпатизує нам, хотів почути думку делегатів щодо політики нового президента України. Делегати відповіли, що ще важко судити, якою вона буде, але українці очікують, що в країні буде системність у виборчому процесі, чітка система законів, вільна торгівля з Європейським Союзом, українська мова буде єдиною державною.

Відбулася зустріч із Мирославою Ґонґадзе, ведучою програми “Час” української служби “Голос Америки”. Мирослава, знаний захисник свободи преси й безпеки журналістів в Україні, продовжує боротися за чесне розслідування й покарання винних у вбивстві її чоловіка. 2001 року Мирослава стала лауреатом стипендії Рейган-Фассел, що була їй надана для вивчення ролі ЗМІ в становленні демократії в Україні. 2009 року український часопис “Фокус” вивів Мирославу на 91-ше місце в рейтингу “100 найвпливовіших жінок в Україні”.

Мирослава Ґонґадзе – прекрасний модератор дискусії. Її та гостей програми цікавило питання “Україна після президентських виборів”. Члени делегації висловили думки, що українці налаштовані на сумлінну працю, консолідацію, щоб стати сильною нацією; треба посилити роль місцевого самоврядування, громадських організацій, ЗМІ; надавати більше можливості жінкам виявляти здібності в усіх сферах діяльності. Ті, хто голосував за іншого кандидата, зазначили, що якщо політика Януковича буде мудрою, якщо його команда працюватиме на благо народу, всі йому допомагатимуть.

У гостях у Надії Комарницької МакКоннел.

Побували ми в затишному й гостинному домі українки, президента Фундації “Україна – США”. Фундація – некомерційна, недержавна організація, заснована 1991 року для сприяння демократичному розвиткові, підтримки ринкових реформ і підвищення рівня обізнаності з правами людини в Україні.

Щира усмішка пані Надії, її гостинність, вишиті українські рушники, ікона Божої Матері, червоні маки та сині волошки на картинах – ось воно, наше, рідне. Відчувалося, що в цьому домі є частинка далекої, але рідної на все життя країни. У кожного з нас защеміло серце – і полилась мелодійна українська пісня, яка розчулила пані Надію і викликала щирі сльози.

Біля пам’ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні

Прекрасні враження залишила прогулянка Вашингтоном. Вразили членів делегації величний Капітолій, Верховний Суд США, Білий Дім.

Перед від’їздом із Вашингтона ми відвідали пам’ятник Тарасові Шевченку. Його було відкрито 27 червня 1964 року в присутності президента США Двайта Д. Айзенгауера за участю близько ста тисяч людей, які з’їхалася з усіх кінців Америки й Канади. Закінчуючи промову на відкритті пам’ятника, президент сказав: “Це не тільки на сьогодні, але й на всі грядущі часи ми нині презентуємо світові цю статую Тараса Шевченка, Кобзаря України та борця за волю, щоб увічнити віру людини в кінцеву перемогу волі. Безупинною працею та при Божій допомозі одного дня настане нова доба, доба всесвітнього миру з волею і справедливістю для всіх”. Пам’ятник збудували за кошти американців українського походження та їхніх приятелів. Захотілося прочитати “Заповіт”, процитувати слова з поеми “Кавказ”: “Не вмирає душа наша, не вмирає воля…”

Знайомство з неурядовими громадськими організаціями (Коламбус, штат Огайо)

Після відвідання Вашингтона членів делегації поділили на групи, і ми вирушили знайомитися з неурядовими громадськими організаціями різних штатів. Я потрапила в Коламбус, штат Огайо.

Громадські організації в Америці використовують у своїй роботі різні форми й методи. Вони контролюють владу, вносять пропозиції. Громадські організації у своїй сфері можуть зробити більше, ніж влада. Часто влада підписує контракт про співпрацю з громадськими організаціями. Люди їм довіряють, а влада дослухається, йде назустріч. Оскільки є загальна довіра, багато спонсорів вкладають кошти в проекти громадських організацій, а ті звітують про використання коштів через ЗМІ або на сайтах. Кожна людина має можливість прослідкувати, як були використані гроші. До роботи в організаціях залучають численну армію волонтерів. Порив американців допомагати іншим просто шокує. Особливо хочуть бути корисними пенсіонери. Коли ми запитували, навіщо це їм, то чули у відповідь: “Якщо в цьому житті я чогось досяг, якщо Бог дав мені роботу, сім’ю, капітал, я повинен віддячити за це, допомагаючи народу, своїй державі, церкві, чим зможу”.

Армія Спасіння – це неурядова громадська організація. Її мета – бути завжди поруч з людьми. Представники цієї структури роздають гарячу їжу та продукти харчування, які їм надають магазини, за що сплачують менші податки. Надають житло, одяг, меблі, допомагають дітям закінчити школу. “Не можна працювати на телекамеру, – стверджує майор Армії Спасіння, –телекамера поїде, а люди залишаться зі своїми проблемами. Їм потрібна стабільна підтримка, доки вони стануть на ноги”.

Вразив інтернат для сліпих дітей. У них є всі умови для навчання й відпочинку: величезна територія, просторий спортивний зал, музичні інструменти, зручні класи. Діти з особливими потребами беруть участь у маршах, спортивних змаганнях, співають, граються, працюють на комп’ютерах, мають бібліотеки. Про них дбають, щоб вони не відчували себе непотрібними суспільству. Пільг під час вступу до ВНЗ вони не мають, що свідчить про рівність. Приємно було спостерігати, що здорові діти ставляться до них як до рівних, дружать з ними, підтримують. Серед нас була вчителька фізики з Одеси, яка теж працює в інтернаті для сліпих дітей. Як би їй хотілося мати такі умови для своїх вихованців! Руслана привезла багато подарунків від своїх учнів і подарувала вчителям і дітям. Вони з радістю обмінювались досвідом, розповідали, які методи і форми роботи застосовують у своїй діяльності. За дорослими захоплено спостерігали діти, які вже мріяли подружитися з одеськими хлопчиками й дівчатками.

У Центрі допомоги дітям і сім’ям, які потрапили в кризові ситуації, мені сподобалось те, що дитина розказує свою історію тільки один раз психологові, який невимушено веде розмову, дозволяючи дитині малювати, клеїти тощо. А всі інші спеціалісти в цей час сидять у сусідній кімнаті перед монітором і спостерігають за розмовою, обговорюють, яку допомогу треба надати дитині. Так зайвий раз не травмують поранене серце. У штаті Центру є психологи і соціальні працівники. Центр співпрацює з вчителями, лікарями, юристами, поліцейськими, волонтерами. За законом, кожен громадянин США зобов’язаний повідомити певні органи, якщо бачить, що над дитиною чинять насильство.

Неурядова організація “Maryhaven” – один із найбільших медичних закладів центрального Огайо, який спеціалізується на лікуванні від алкогольної й наркотичної залежності. Фінансують будівництво й утримують заклад за рахунок податків. Допомогу в Центрі надають усім, хто потрапив у залежність, не дивлячись на те, чи може заплатити людина за лікування.

Зустрічі з земляками

Наша делегація зустрічалася з багатьма українцями, росіянами, білорусами, які тривалий час живуть в Америці. Серед них були такі, що з жахом згадують часи, коли жили на Батьківщині. Вони мають теплі спомини про рідні місця, але впевнені, що ніколи вже не повернуться додому, бо тут краще, тут їхні родини, робота. Є й ті, що мріють повернутися на Україну, але тільки тоді, коли там налагодиться життя, щоб можна було забезпечити майбутнє дітям. Усі були раді нас бачити, ловили кожне наше слово, розпитували про Київ, про останні новини, президентські вибори, мову. Їх цікавило все.

Роздуми наостанок

У Сполучених Штатах Америки ми побували вперше, тому спочатку просто були в захваті від усього, що побачили, потім почали порівнювати, аналізувати. Врешті дійшли думки, що нам треба ще багато працювати над собою, над своєю свідомістю; дуже важливо зрозуміти, що ми один народ, одна нація. Варто замислитися над тим, що залишимо дітям. Треба щирістю і добротою наповнити наші серця, повернутися обличчям до тих, хто потребує нашої допомоги. Зробити все, щоб наші міста були чистими, бо це наша країна. Як її можна не любити?

Американці довго йшли до свободи. За цей час їхня мрія натрапляла на суворі випробування, але принцип урядування, керованого народом, через народ і для народу, сформував цю демократичну державу. Ми ще зовсім молоді. Вірю, що в нас усе попереду.

За матеріалами газети “Слово просвіти”

12 травня 2010 року у Києво-Святошинському центрі СПР відбувся практичний семінар для заступників ЗОШ з виховної роботи на тему: «Батьківські збори та інші форми роботи з батьками». У семінарі взяли участь представники практично всіх шкіл району. Кожен із присутніх мав змогу поділитися своїм досвідом по роботі з батьками. Психолог Центру Ганна Яценко підсумувала висловлювання присутніх і висвітлила засади співпраці освітян і батьків з психологічної точки зору. Керівник інформаційно-аналітичної служби центру Марія Кириленко пообіцяла узагальнити отриману інформацію і розробити пам’ятку для молодих учителів «Як ефективно провести батьківські збори».

Компанія «А.Е.С. Київобленерго» проводить масштабну програму з популяризації електробезпеки серед учнів навчальних закладів Київської області. У цьому енергетиків підтримує Головне управління освіти та науки та Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації. Тому невипадковою є співпраця «А.Е.С. Київобленерго» із структурним підрозділом МНС – Києво-Святошинським центром соціально-психологічної реабілітації населення (м.Боярка). З 2007 року спеціалісти Центру проводять веселі уроки з електробезпеки для дітей з усієї Київської області, що знаходяться на стаціонарному лікуванні у Київській обласній дитячій лікарні. А кампанія «А.Е.С. Київобленерго» надає благодійну допомогу Центру, що сприяє більш ефективній роботі з хворими дітьми.

12 травня 2010 року на базі ЦСПР представниками «А.Е.С. Київобленерго» було проведено інформаційну зустріч з заступниками директорів ЗОШ із виховної роботи та викладачами основ безпеки життєдіяльності. Провели цю зустріч інженери з охорони праці Київобленерго Микола Бондаренко та Сергій Ткач. Також був присутній директор Києво-Святошинського районного Центру науково-технічної творчості учнівської молоді «Шанс» Анатолій Кухарський. Від відділу освіти Києво-Святошинської райдержадміністрації у організації та проведенні заходу брав участь старший спеціаліст ІМЦ районного відділу освіти Анатолій Драчук.

Під час зустрічі спеціалісти «А.Е.С. Київобленерго» продемонстрували прекрасні учбові презентації для школярів молодшого та старшого шкільного віку з основ електробезпеки, надали методичні рекомендації по використанню цієї наочності при роботі з дітьми. Диски з презентаціями були розповсюджені серед представників всіх шкіл Києво-Святошинського району. Спеціалісти центру окрім диску з презентаціями для подальшої роботи з дітьми отримали нову партію навчально-пізнавального журналу для школярів «Абетка електробезпеки», що схвалений для використання у навчально-виховному процесі Міністерством освіти і науки України.

Фахівець із зв’язків з громадськістю та пресою Марія Кириленко поінформувала присутніх про роботу спеціалістів центру по пропагуванню основ електробезпеки серед дітей та підлітків району та показала презентацію про співпрацю Центру з «А.Е.С. Київобленерго».

15 квітня 2010 р.    ДНЗ №3 м.Боярка
Ще за півгодини до вистави допитливі малюки забігали за ширму, намагаючись, хто просто подивитись, хто  вхопити якусь із симпатичних іграшок.
–    А коли звірятка вже прийдуть до нас?
–    Зачекайте ще трохи, у наших акторів закінчується останній урок.
–    Урок?
–    Так, і ви, як виростите, теж  підете до школи…
Та для дітей молодшої групи дитсадка школа – це щось далеке і примарне. А іграшкові герої вистави – ось вони, поряд. Такі близькі і зрозумілі.
– Ну коли вже звірятка прийдуть до нас?
До кімнати, де буде вистава заходять діти середньої і старшої груп.  Хтось підстрибуючи  від нетерпіння. Дехто поважно, по-дорослому. А хто,  крутячи головою  на всі боки,  щоб побільше побачити.  Всі розміщуються на килимі. Дійство починається… Читати далі »