Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

image_pdfimage_print

Перші підсумки цьогорічного оздоровлення дітей у Сполучених Штатах

27 серпня у Центрі відбулися зустрічі по підбиттю підсумків оздоровлення дітей у Сполучених Штатах у 2010 році у рамках благодійної допомоги Церкви Христа (Александрія, штат Вірджинія). Оскільки мова йде про нову програму співробітництва, інформаційно-аналітична служба Центру зібрала та опрацювала відгуки всіх, хто мав стосунок до оздоровчої поїздки. З цією метою директором Центру Ангеліною Лахтадир були проведені окремі спілкування із супроводжуючими, дітьми та їхніми батьками.

Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Наш делегат у США

Автор: Editor Опубліковано: Серпень - 10 - 2010

Наш делегат у СШАНещодавно із Сполучених Штатів Америки повернувся Андрій Миколайович Арчаков – боярчанин, приватний підприємець, член Партії регіонів. Один з тих, кому небайдужий розвиток нашого міста.  США він відвідав за програмою „Відкритий світ”.  Це вже третій  делегат від нашого рідного міста. 
 
Давно відомо, що кожна людина бачить саме те, що готова побачити: те, що їй близьке, співзвучне її власним думкам. Маючи саме це на увазі, ставлю перше питання:
– Розкажіть, пане Андрію, що цікавого є в Америці?
– Краще я розкажу про те, чого там немає, – сміється Андрій Миколайович. – В Америці немає… сміття й бруду!
А по хвилі, вже цілком серйозно: 
– За програмою «Відкритий світ» я відвідав штат Вісконсін, місто Медісон. Два дні був у Вашингтоні, бачив бібліотеку Конгресу, спілкувався з Мирославою Гонгадзе… А до Америки я потрапив за рекомендацією Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи (директор – Ангеліна Лахтадир). Справа в тому, що цьому закладу довірено честь рекомендувати делегатів від України спільно з  організацією  «Друзі Чорнобильських Центрів у Сполучених Штатах», або Friends of Chernobyl Centers, U.S (FOCCUS). Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


АМЕРИКАНЦІ ДОВГО ЙШЛИ ДО СВОЄЇ МРІЇ (“Подорожні нотатки”)

Автор: Editor Опубліковано: Травень - 17 - 2010

Ангеліна ЛАХТАДИР, директор Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення, м. Боярка

У березні 2010 року 35 представників із різних областей України завдяки програмі “Відкритий світ” відвідали США, де протягом десяти днів знайомилися з життям американців, їхньою політикою, економікою, освітою, культурою. Все це дало можливість відчути клімат “змін”, який формував цю націю впродовж 200 років.

Зустрічі у Бібліотеці Конґресу США

У Вашингтоні в Бібліотеці Конґресу Посол Джон О’Кіф, виконавчий директор Центру лідерства “Відкритий світ”, та Люіс Маданик, керівник програм Центру, привітали делегатів. Перед нами виступив Сем’юел Потоліккіо, докторант Джорджтаунського університету, заступник директора приймальної комісії школи “Лендон”, неодноразово відзначений як “викладач року” за курс “Релігія та політика”. У 2010 році він виступатиме з програмними лекціями в Польщі й Україні. Пощастить тим студентам, що слухатимуть його курс, оскільки Сем – прекрасний оратор.

Сем’юел Потоліккіо наголосив, що американське кредо – це рівність усіх перед законом. Політики звертають дуже велику увагу на думку громадян. Конституція – це святий документ в Америці. За всю історію зміни в нього вносили лише 27 разів. Конституція створює систему правосуддя, забезпечує спокій в країні, спільну оборону, сприяє загальному добробутові, гарантує свободи.

У сенаті по два представники від кожного штату. Кожен штат має власні інтереси, але коли йдеться про державні справи, всі об’єднуються. У національній єдності – велика сила Америки.

На мою думку, саме цього бракує нам, українцям: стабільної Конституції, дотримання законів, рівності перед законом, більшої автономії реґіонів, щоб в управлінні державою брали участь представники від різних областей.

Колишній посол в Україні (2006-2009), нині віце-президент Центру постконфліктного миру та стабільності Інституту миру США (USIP) Вільям Б. Тейлор-молодший, котрий часто спілкувався з українцями і симпатизує нам, хотів почути думку делегатів щодо політики нового президента України. Делегати відповіли, що ще важко судити, якою вона буде, але українці очікують, що в країні буде системність у виборчому процесі, чітка система законів, вільна торгівля з Європейським Союзом, українська мова буде єдиною державною.

Відбулася зустріч із Мирославою Ґонґадзе, ведучою програми “Час” української служби “Голос Америки”. Мирослава, знаний захисник свободи преси й безпеки журналістів в Україні, продовжує боротися за чесне розслідування й покарання винних у вбивстві її чоловіка. 2001 року Мирослава стала лауреатом стипендії Рейган-Фассел, що була їй надана для вивчення ролі ЗМІ в становленні демократії в Україні. 2009 року український часопис “Фокус” вивів Мирославу на 91-ше місце в рейтингу “100 найвпливовіших жінок в Україні”.

Мирослава Ґонґадзе – прекрасний модератор дискусії. Її та гостей програми цікавило питання “Україна після президентських виборів”. Члени делегації висловили думки, що українці налаштовані на сумлінну працю, консолідацію, щоб стати сильною нацією; треба посилити роль місцевого самоврядування, громадських організацій, ЗМІ; надавати більше можливості жінкам виявляти здібності в усіх сферах діяльності. Ті, хто голосував за іншого кандидата, зазначили, що якщо політика Януковича буде мудрою, якщо його команда працюватиме на благо народу, всі йому допомагатимуть.

У гостях у Надії Комарницької МакКоннел.

Побували ми в затишному й гостинному домі українки, президента Фундації “Україна – США”. Фундація – некомерційна, недержавна організація, заснована 1991 року для сприяння демократичному розвиткові, підтримки ринкових реформ і підвищення рівня обізнаності з правами людини в Україні.

Щира усмішка пані Надії, її гостинність, вишиті українські рушники, ікона Божої Матері, червоні маки та сині волошки на картинах – ось воно, наше, рідне. Відчувалося, що в цьому домі є частинка далекої, але рідної на все життя країни. У кожного з нас защеміло серце – і полилась мелодійна українська пісня, яка розчулила пані Надію і викликала щирі сльози.

Біля пам’ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні

Прекрасні враження залишила прогулянка Вашингтоном. Вразили членів делегації величний Капітолій, Верховний Суд США, Білий Дім.

Перед від’їздом із Вашингтона ми відвідали пам’ятник Тарасові Шевченку. Його було відкрито 27 червня 1964 року в присутності президента США Двайта Д. Айзенгауера за участю близько ста тисяч людей, які з’їхалася з усіх кінців Америки й Канади. Закінчуючи промову на відкритті пам’ятника, президент сказав: “Це не тільки на сьогодні, але й на всі грядущі часи ми нині презентуємо світові цю статую Тараса Шевченка, Кобзаря України та борця за волю, щоб увічнити віру людини в кінцеву перемогу волі. Безупинною працею та при Божій допомозі одного дня настане нова доба, доба всесвітнього миру з волею і справедливістю для всіх”. Пам’ятник збудували за кошти американців українського походження та їхніх приятелів. Захотілося прочитати “Заповіт”, процитувати слова з поеми “Кавказ”: “Не вмирає душа наша, не вмирає воля…”

Знайомство з неурядовими громадськими організаціями (Коламбус, штат Огайо)

Після відвідання Вашингтона членів делегації поділили на групи, і ми вирушили знайомитися з неурядовими громадськими організаціями різних штатів. Я потрапила в Коламбус, штат Огайо.

Громадські організації в Америці використовують у своїй роботі різні форми й методи. Вони контролюють владу, вносять пропозиції. Громадські організації у своїй сфері можуть зробити більше, ніж влада. Часто влада підписує контракт про співпрацю з громадськими організаціями. Люди їм довіряють, а влада дослухається, йде назустріч. Оскільки є загальна довіра, багато спонсорів вкладають кошти в проекти громадських організацій, а ті звітують про використання коштів через ЗМІ або на сайтах. Кожна людина має можливість прослідкувати, як були використані гроші. До роботи в організаціях залучають численну армію волонтерів. Порив американців допомагати іншим просто шокує. Особливо хочуть бути корисними пенсіонери. Коли ми запитували, навіщо це їм, то чули у відповідь: “Якщо в цьому житті я чогось досяг, якщо Бог дав мені роботу, сім’ю, капітал, я повинен віддячити за це, допомагаючи народу, своїй державі, церкві, чим зможу”.

Армія Спасіння – це неурядова громадська організація. Її мета – бути завжди поруч з людьми. Представники цієї структури роздають гарячу їжу та продукти харчування, які їм надають магазини, за що сплачують менші податки. Надають житло, одяг, меблі, допомагають дітям закінчити школу. “Не можна працювати на телекамеру, – стверджує майор Армії Спасіння, –телекамера поїде, а люди залишаться зі своїми проблемами. Їм потрібна стабільна підтримка, доки вони стануть на ноги”.

Вразив інтернат для сліпих дітей. У них є всі умови для навчання й відпочинку: величезна територія, просторий спортивний зал, музичні інструменти, зручні класи. Діти з особливими потребами беруть участь у маршах, спортивних змаганнях, співають, граються, працюють на комп’ютерах, мають бібліотеки. Про них дбають, щоб вони не відчували себе непотрібними суспільству. Пільг під час вступу до ВНЗ вони не мають, що свідчить про рівність. Приємно було спостерігати, що здорові діти ставляться до них як до рівних, дружать з ними, підтримують. Серед нас була вчителька фізики з Одеси, яка теж працює в інтернаті для сліпих дітей. Як би їй хотілося мати такі умови для своїх вихованців! Руслана привезла багато подарунків від своїх учнів і подарувала вчителям і дітям. Вони з радістю обмінювались досвідом, розповідали, які методи і форми роботи застосовують у своїй діяльності. За дорослими захоплено спостерігали діти, які вже мріяли подружитися з одеськими хлопчиками й дівчатками.

У Центрі допомоги дітям і сім’ям, які потрапили в кризові ситуації, мені сподобалось те, що дитина розказує свою історію тільки один раз психологові, який невимушено веде розмову, дозволяючи дитині малювати, клеїти тощо. А всі інші спеціалісти в цей час сидять у сусідній кімнаті перед монітором і спостерігають за розмовою, обговорюють, яку допомогу треба надати дитині. Так зайвий раз не травмують поранене серце. У штаті Центру є психологи і соціальні працівники. Центр співпрацює з вчителями, лікарями, юристами, поліцейськими, волонтерами. За законом, кожен громадянин США зобов’язаний повідомити певні органи, якщо бачить, що над дитиною чинять насильство.

Неурядова організація “Maryhaven” – один із найбільших медичних закладів центрального Огайо, який спеціалізується на лікуванні від алкогольної й наркотичної залежності. Фінансують будівництво й утримують заклад за рахунок податків. Допомогу в Центрі надають усім, хто потрапив у залежність, не дивлячись на те, чи може заплатити людина за лікування.

Зустрічі з земляками

Наша делегація зустрічалася з багатьма українцями, росіянами, білорусами, які тривалий час живуть в Америці. Серед них були такі, що з жахом згадують часи, коли жили на Батьківщині. Вони мають теплі спомини про рідні місця, але впевнені, що ніколи вже не повернуться додому, бо тут краще, тут їхні родини, робота. Є й ті, що мріють повернутися на Україну, але тільки тоді, коли там налагодиться життя, щоб можна було забезпечити майбутнє дітям. Усі були раді нас бачити, ловили кожне наше слово, розпитували про Київ, про останні новини, президентські вибори, мову. Їх цікавило все.

Роздуми наостанок

У Сполучених Штатах Америки ми побували вперше, тому спочатку просто були в захваті від усього, що побачили, потім почали порівнювати, аналізувати. Врешті дійшли думки, що нам треба ще багато працювати над собою, над своєю свідомістю; дуже важливо зрозуміти, що ми один народ, одна нація. Варто замислитися над тим, що залишимо дітям. Треба щирістю і добротою наповнити наші серця, повернутися обличчям до тих, хто потребує нашої допомоги. Зробити все, щоб наші міста були чистими, бо це наша країна. Як її можна не любити?

Американці довго йшли до свободи. За цей час їхня мрія натрапляла на суворі випробування, але принцип урядування, керованого народом, через народ і для народу, сформував цю демократичну державу. Ми ще зовсім молоді. Вірю, що в нас усе попереду.

За матеріалами газети “Слово просвіти”

Vkontakte Facebook Twitter


Чорнобильська катастрофа та міжнародне співтовариство

Автор: Editor Опубліковано: Квітень - 22 - 2010

22 квітня у Києво-Святошинському ЦСПР відбувся круглий стіл на тему «Чорнобильська катастрофа та міжнародне співтовариство». Директор Центру Лахтадир А.М. висвітлила питання участі міжнародних організацій у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи, розповіла про роль міжнародного співтовариства у створенні центрів соціально-психологічної реабілітації, про те, яка в свій час була пророблена робота за Чорнобильською програмою ООН та за Чорнобильською Програмою Відродження та Розвитку ПРООН в Україні. Крім того, багато було розказано про співробітництво ЦСПР з американською неурядовою організацією FOCCUS (Друзі Чорнобильських центрів в США), про ті соціальні проекти, котрі Центр реалізував за фінансової підтримки цієї організації. Після цього Ангеліна Миколаївна показала презентацію своєї поїздки за програмою «Відкритий світ» до США, де вона побувала в березні 2010 року і де мала можливість ознайомитися з роботою неурядових ГО. Розповідь Ангеліни Миколаївни дуже зацікавила всіх присутніх: по-перше, цікаво було узнати про саму країну, її політичне, економічне, культурне життя; по-друге, всіх цікавило, як працюють ГО в такій великій державі як США. Потім робота круглого столу перейшла у жваве обговорення почутого, обмін враженнями і планами на майбутнє.

Vkontakte Facebook Twitter


Shandra-Unisef2 10 лютого  у Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах  захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Міністр Володимир Шандра та Голова Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні Юкіе Мокуо обговорили питання співробітництва у рамках проекту «Забезпечення потреб здоров’я дітей, які проживають на територіях, постраждалих від Чорнобиля». Проект фінансується Європейським Союзом і реалізується в Україні та Республіці Білорусь із 2009 до 2011 року. Він спрямований на забезпечення сталого розвитку місцевих громад на постраждалих від Чорнобильської катастрофи територіях шляхом навчання місцевих медичних працівників і надання базового медичного рятувального обладнання, створення центрів для покращення доступу сімей із дітьми до медичних, соціальних та інформаційних послуг. Вартість проекту в Україні складає понад один мільйон доларів. «Ми сподіваємося, що результатом реалізації проекту буде покращення надання первинних медичних послуг матерям, дітям та підліткам, а також якості консультування батьків із питань догляду, харчування і розвитку дитини на постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи територіях», – зазначив очільник МНС. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter