Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

За останні роки в Україні відбувся зримий ривок у популяризації практичної психології. У газетах і журналах можна зустріти статті на психологічні теми, психологи стали з’являтися в радіо- і телепередачах. Практично в усіх школах країни працюють шкільні психологи. Але чи можна сказати, що «процес пішов» і Україна стала на шлях турботи про душевне здоров’я своїх громадян?

Автори цих рядків працюють у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування про наслідки чорнобильської катастрофи. Це маленький острівець безкоштовної психологічної допомоги, розрахованої одночасно на величезний район і Київську обласну дитячу лікарню, на території якої створено центр. Три психологи, два соціальні педагоги і два соціальні працівники не тільки допомагають людям у кризових ситуаціях, а й займаються нескінченною роз’яснювальною роботою — хто такі психологи, у чому їхня місія. І коли день у день стикаєшся з одними й тими ж проблемами, починаєш розуміти, що це відображення певних тенденцій.

«А що зі мною психолог робитиме?» Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Доросла людина була б вражена, якби їй удалося заглянути у світ дитячих страхів: уривки казок, кадри з фільмів, тінь від дерева на вікні, вигадлива пляма на стелі, сусідський собака, первісні страхи з колективного несвідомого — все це примхливо переплітається в дитячій свідомості. Маленьким мужнім створінням треба усе це здолати, адже період дитячих страхів — то є природний етап дорослішання. Головні помічники в перемозі над собою — мати й батько. Саме вони мають вселити в маля впевненість у тому, що йому ніщо не загрожує. Проте, хоч як сумно, саме батьки дуже часто стають для своїх дітей джерелом сумнівів у своїй безпеці. І, співзвучно нашій епосі, страхи сучасних малят дуже часто лежать у площині технічного прогресу. Вони незвичні для людини, неприродні для неї, не зовсім зрозумілі й навіть не завжди піддаються формулюванню. До розряду таких страхів належить страх наслідків чорнобильської катастрофи.

Хто найбільше боїться наслідків чорнобильської катастрофи? Читати далі »

Автор: Марія КИРИЛЕНКО

Психологічні закони — універсальні, тому більшою або меншою мірою всім батькам і всім дітям доведеться пережити дуже непростий, часом сповнений драматизму перехідний вік. І якщо для дітей це перехід із дитинства в юність, то для батьків — рубіж, який знаменує новий етап у ставленні до своєї дитини як дорослої людини.

Підлітковий вік — дуже складний період психофізіологічного розвитку. Тому доведеться з розумінням поставитися до того, що раніше ласкава й спокійна дитина «раптом» стала колючою, як їжачок, готовий у будь-який момент наїжачитися всіма своїми голками. На етапі статевого дозрівання цілком нормальними вважаються певна емоційна неврівноваженість, дратівливість, перепади настрою. Все це викликане гормональною перебудовою організму. Але якщо ви спостерігаєте у своєї дитини ознаки агресивності, то у вас є серйозний привід для занепокоєння.

Це може бути патологічна агресивність, властива підліткам із психопатичними рисами характеру. Батьків має насторожити бурхлива хвороблива реакція дитини на будь-який доторк до її «Я». У таких випадках треба терміново звернутися до спеціаліста. Це може бути психолог, невропатолог або психіатр. Але патологія трапляється порівняно рідко. Значно частіше підліткова агресивність — це свідчення того, що батьки неправильно поводяться з підлітком. Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Якщо у вас немає особливих матеріальних проблем, якщо ви звикли задовольняти всі примхи вашої дитини, якщо для вас нормально самоутверджуватися шляхом демонстрації власного добробуту, — ця стаття не для вас. Ми пишемо для тих, хто збентежений і розгублений через непомірні вимоги своїх дітей, які хочуть модно й дорого одягатися, одержувати величенькі суми на кишенькові витрати, мати дорогий комп’ютер і «наворочений» мобільний телефон. Якщо сімейний бюджет цього не дозволяє, сім’я зазнає не лише матеріальних, а й психологічних проблем.

Психологам доводиться вислуховувати сповіді стурбованих матерів, які стикаються з усе зростаючими апетитами свого чада: «Він зовсім мене не любить, мені здається, що його цікавлять лише ті гроші, які я йому даю»; «Ви уявляєте, моїй доньці лише 11, а вона вже просить мобільний телефон і згодна при цьому лише на найдорожчий»; «Мій син думає лише про те, що потрібно йому, його зовсім не цікавлять труднощі, яких зазнає сім’я»; «У мене немає можливості давати моєму сину більш як три-чотири гривні у школу, а багато його однокласників одержують щодня на кишенькові витрати по двадцять, а часом і по п’ятдесят»; «Якщо моїй доньці чогось хочеться, це стає справжньою манією — я готова позичати, аби вона від мене відчепилася». Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Якось непомітно сплинув час. Ще недавно ваша дитина була зовсім малою, і ось «раптом» перед вами абсолютно незнайома людина — колюча, незручна, кручена, важка у спілкуванні, непередбачена… Але в цій статті ми хочемо поговорити не про підлітків, а про те, що відчувають батьки, чиї діти ступили на непростий шлях переходу від дитинства до дорослого життя.

Нині акселерація стала таким повсякденним явищем, що складно прогнозувати, коли в дитини розпочнеться цей підступний перехідний вік. У деяких сім’ях переживають період дорослішання своїх дітей дуже благополучно. В інших — це майже катастрофа. Передусім це, звичайно, залежить від особистих якостей усіх членів сім’ї і самої дитини. Однак є й інші важливі чинники: наскільки чуйно та грамотно поводяться батьки; чи не надто вони вільні для того, щоб зациклитися на проблемі; чи є в сім’ї ще діти. Як правило, без особливих драм сприймають перехідний вік своїх дітей молоді легковажні батьки, які ще не забули, що вони самі виробляли в такому віці. Набагато складніше серйозним відповідальним батькам; самотнім матерям; домогосподаркам; батькам у віці; авторитарним батькам; тривожним матерям і тим, хто за мету свого життя поставив «зробити з дитини людину». Іноді їхні переживання сягають такого градуса, що без допомоги психолога не обійтися. Читати далі »