Автор: Марія КИРИЛЕНКО

Побудова щасливої гармонійної сім’ї неможлива без здорових стосунків між поколіннями. На жаль, саме проблеми з людьми похилого віку нерідко призводять до нестабільності, конфліктів і навіть розпаду сім’ї. Це можуть бути бабусі/прабабусі, дідусі/прадідусі, теща/свекруха, тесті/свекри, інші родичі, які живуть у сім’ї, і навіть один із подружжя, який або старший за віком, або такий, що раніше постарішав. Та, звичайно, насамперед йдеться про наших мам і тат, які постаріли. У деяких сім’ях можна спостерігати нехорошу «наступність», коли проблеми у стосунках між поколіннями «передаються в спадщину».

«Молоді» старі

Вік — поняття відносне. Нерідко доводиться спостерігати людей, які відразу постарішали, стали «погаслими» та апатичними, а поруч — тих, хто набагато старший за календарем, але залишився бадьорим, не втратив інтересу до життя, оптимістично налаштований. У чому тут секрет? Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Незчулися — аж ваша «дитина» вже одружується або виходить заміж. Для батьків це серйозний стрес, випробування на витримку, толерантність і мудрість. Їм тяжко ще й тому, що в центрі уваги — нова сім’я, а переживання батьків, які «втрачають» свого сина або доньку, залишаються «за дужками». Опинившись у такій ситуації, однаково небезпечно як удатися в егоїзм, так і перейнятися нездоровою жертовністю. А головне завдання — зуміти так відпустити свою дитину, щоб вона залишилася з вами.

Хто болісніше сприймає одруження сина або заміжжя доньки — чоловіки чи жінки? Перше, що спадає на думку, — звісно, жінки! Нехай про тещ розповідають анекдоти, а про свекрух «страшилки», але факт залишається фактом — жінки переносять свій новий статус набагато драматичніше. Для цього є низка причин. Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Свідомо чи несамохіть, більшою чи меншою мірою, явно чи потай від самих себе ми ображаємося — на батьків і дітей, родичів і сусідів, друзів і колег, начальників і підлеглих, знайомих і незнайомих. Образа буває гірка, пекуча, навіть смертельна. Її можна проковтнути, придушити, затаїти, а можна й виразити, висловити, вихлюпнути. Великі й малі образи супроводжують нас усе життя — як неприємні епізоди і як знакові події, що впливають на нашу долю. Образи схильні накопичуватися, розростатися, деформувати особистість, руйнувати здоров’я. У спектрі людських почуттів — це одне з найтемніших і найбільш руйнівних. Але образи можуть розсіюватися, розчинятися в інших почуттях, якщо ті досить сильні, — у почутті любові, дружби, здорового глузду і навіть гумору.

Скривджений завжди почувається жертвою несправедливості. При цьому суддя тут — він сам, і найчастіше до себе упереджений. Почуття образи — суб’єктивне: те, що для одного привід для серйозної образи, для іншого — не вартий особливої уваги епізод. Найбільш вразливі — люди егоцентричні, самозакохані й інфантильні. Їм завжди здається, що вони заслуговують ввічливішого поводження, іншого чоловіка чи дружини, вищої зарплати, кращої влади, іншої батьківщини. Потай — це завжди перебільшення своїх заслуг, страждань, місця в житті інших людей, своєї ролі в загальному житті. Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Психологічні терміни нині в моді. Дедалі рідше ми скаржимося на поганий настрій і значно частіше — на депресію; не просто хвилюємося, а відчуваємо стреси. Ніхто до ладу не знає, що таке криза середнього віку, але вже років із тридцяти більшменш інтелігентна публіка починає до себе болісно прислухатися: може, вже «почалося»? Людина помислива, яка має час на самокопирсання, швидко знайде в собі очікувані симптоми.

Чи то засумували за минулою юністю, чи то закрався жаль з приводу невтілених планів та втрачених можливостей — одразу ставиться «самодіагноз»: це криза! Але ж подібні настрої абсолютно нормальні й різною мірою притаманні всім, хто вийшов із підліткового віку… Осіння пора завжди оповита легким смутком і тугою за яскравими літніми днями, але водночас не позбавлена своєї принадності й чарівності. І так само, як зміна пори року, цілком нормальним є процес дорослішання, дозрівання, старіння людини. Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Новий рік — це особливе, неповторне свято. В цей день ми перебуваємо під магією дати, символічного рубежу. Під дзвін годинника ми урочисто зазираємо в наше найближче майбутнє і дозволяємо собі сподіватися на краще життя. Для одних — це не більш ніж туманне формулювання, для інших — цілком реальні плани на майбутнє. Але, як свідчать дослідження, 70% планів, приурочених початкові нового року, бувають відкинуті й забуті вже до 1 лютого.

Що ж робити, щоб цього не сталося?

Тисячі людей під Новий рік обіцяють собі розпочати нове життя. Це може бути бажання кинути пити або курити; схуднути або підкачатися; взяти під контроль телевізор, Інтернет, комп’ютерні ігри, телефонні розмови; змінити роботу або хоча б перестати на неї спізнюватися; вивчити англійську або заговорити по-українському; навчитися підтримувати порядок у шафі або в сумці, на кухні або в голові; перестати жити подвійним життям; стати економнішим і навчитися планувати бюджет; налагодити стосунки зі своїми дітьми, батьками, колегами, сусідами; і взагалі стати терплячішим, стриманішим, добрішим, розумнішим, чеснішим, сміливішим і щасливішим. Та хіба мало чим ми незадоволені і що хотіли б змінити в собі і своєму житті! Читати далі »