Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Напевно, всім, хто живе в певний історичний момент, здається, що саме їхній час пропонує найскладніші й досі не відомі випробування (зокрема й психологічні). Не виняток і сьогоднішній день. Окрім інших, нашому суспільству доводиться вирішувати складну й болісну проблему соціального розшарування. Не так давно, у період проголошуваної рівності, це явище також існувало, але в прихованому і трохи пом’якшеному вигляді. Багатії радянських часів не афішували своїх статків: партійні функціонери мали бути скромними, а підпільні приватні підприємці намагалися «не світитися», бо були у конфлікті з Кримінальним кодексом.

Не минуло і двох десятків років — і нас ніби машина часу закинула в умови, при яких цілі верстви населення потрапили у справжню соціальну м’ясорубку, а в ієрархії цінностей саме матеріальні блага вийшли на перше місце. І жертвами нових часів стали не тільки ті, хто не зміг пристосуватися до «дикого капіталізму», а й ті, хто не витримав випробування багатством, зокрема — їхні діти. У розвинених країнах століттями напрацьовувалися традиції виховання дітей із заможних родин. Це й закриті елітарні навчальні заклади зі спартанськими умовами, і традиція відправляти дітей «на свої хліби» мало не з 16 років, і повсюдна практика добродійності, при якій діти з малолітства звикають, що треба допомагати біднішим за тебе. Крім того, душевними проблемами багатих людей та їхніх нащадків займається армія психологів, психотерапевтів і психоаналітиків. Однак проблеми існують і там. Читати далі »

Автор: Марія КИРИЛЕНКО

…Що ж до України, то, мабуть, найбільше мене вразили дані про депресію у жінок похилого віку… В українських жінок… із віком крива депресій різко піднімається.

Евелін Бромет, професор психіатрії

Я згадала про ці дані, читаючи статтю Світлани Сененко «Про жінок похилого віку в Америці і старість узагалі» («ДТ», 16—22 вересня 2006 року). Авторка лише мимохідь згадала про «суворі умови», в яких живуть наші співвітчизниці. У мене є можливість поділитися деякими спостереженнями з цього приводу з досвіду спілкування з жінками похилого віку невеличкого містечка, в якому я живу, і клієнтками психологічного центру, в якому працюю. Читати далі »

Автор: Марія КИРИЛЕНКО

Про мобінг ми чуємо дедалі частіше. Таке враження, що йдеться про епідемію нової соціальної хвороби. Судячи з численних закордонних публікацій, саме це підступне явище провокує звільнення з роботи, судові процеси, неврози, суїциди і матеріальні втрати, обчислювані в мільярдах. На робочому місці від нього потерпають чоловіки і жінки, досвідчені професіонали і молоді працівники. Мобінг процвітає як у державних установах, так і в приватних фірмах. Цьому явищу присвячують статті, книги та сайти. Для більш успішної боротьби з ним засновують громадські організації, відкривають гарячі телефонні лінії і вносять зміни в законодавство. На ньому наживаються журналісти, психологи і юристи…

Однак це все там, у них, стало публічним, у нас же залишається на рівні особистих драм і не набуває широкого розголосу, хоча передумов для такого явища, особливо в державних установах, хоч греблю гати. Часта зміна політичних команд, звільнення чужих, працевлаштування своїх і, як результат, системне пристосовництво в колективах, нашіптування і підсиджування — все це стало невід’ємною і порочною рисою молодої української демократії, до того ж ще не готової говорити про це явище вголос. У кожному разі, варто розібратися, що це: реальна серйозна небезпека для кожної працюючої людини чи чергова «розкручена» тема; нове модне слівце чи явище, яке існує давно? Читати далі »

Автори: Ганна ЯЦЕНКО, Марія КИРИЛЕНКО

Наше суспільство неухильно старіє. У зв’язку з цим соціологи прогнозують у недалекому майбутньому неминучий кадровий дефіцит. І у виграші опиняться ті з роботодавців, хто вчасно встигне перелаштувати свою кадрову політику з урахуванням плинних реалій. Горезвісна вилка «від 20 до 35» уже нині нерідко здається необґрунтованою. Настав час уважніше придивитися до претендентів у віці — наскільки обґрунтовано їх дискриміновано на ринку праці?

Ейджизм на марші

Не можна сказати, що в цьому плані Україна винайшла щось нове. Для цього соціального явища є навіть спеціальний термін — ейджизм (ageism, від англ. аge — вік), що означає будь-яке упередження проти або на користь певної вікової групи. Найчастіше такої дискримінації зазнають люди у віці. Ніхто не сперечається, що є галузі, в яких затребуваність виключно молодих працівників цілком можна пояснити і обґрунтувати, але дуже часто таке обмеження свідчить лише про недбалість та некомпетентність рекрутерів або менеджерів із персоналу. Обмежуючи потік претендентів, «кадровики» полегшують собі роботу, не намагаючись виробити системний підхід до набору персоналу, провести ретельний аналіз вимог до претендента на кожну конкретну посаду. Не виключено, що керівництво малих фірм у такий спосіб просто бездумно копіює великі компанії. Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Більшості з нас доводиться працювати. Якою мірою робота впливає на наше особисте життя? Як позначається на сімейних стосунках? Звісно, ми не маємо на увазі вплив на життя матеріальних проблем. Це предмет для іншої розмови. Сьогодні ми хочемо поміркувати над тим, наскільки робота може впливати на психологічний клімат у сім’ї.

Розглянемо кілька варіантів співвідношення дім — робота. Оптимальний варіант — людина у змозі переключатися з робочого режиму на домашній і навпаки. Тобто, приходячи на роботу, забувати про сімейні негаразди, а повернувшись додому — залишати за порогом робочі проблеми. Це цілком можливо, якщо сімейне життя досить благополучне і не дуже напружена робота. Та набагато частіше все буває не так гладко. Водночас багато хто схильний глобалізувати або домашні, або робочі проблеми, і тоді може виникнути варіант: дім — продовження роботи або робота — продовження дому. Читати далі »