Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

image_pdfimage_print

Паніка: причини та способи запобігання

Автор: Editor Опубліковано: Квітень - 22 - 2014

657pОдна з найбільших небезпек при пожежі, як і при будь-якій іншій екстремальній  ситуації, – це паніка. Це жахливе неконтрольоване явище здатне призвести до масової загибелі людей. Наслідки паніки за своєю трагічністю нерідко перевищують безпосередню небезпеку.

Паніка – це раптовий, заразливий страх, що виникає в моменти  реальної або уявної небезпеки.  Це природне відчуття, крайній прояв інстинкту самозбереження.

На фізіологічному рівні панічному нападові притаманні сильний страх смерті, прискорене серцебиття, пульсація чи спазми в животі, задишка,  пітливість. Має місце поведінкова невизначеність: притуплена свідомість; загальна розгубленість, хаотичність дій; неадекватність  реакцій; повна втрата розсудливості і здатності  правильно сприймати й оцінювати обстановку.

Паніка може охопити натовп у лічені хвилини через механізм зараження:   окремі панікери провокують стан масового психозу. Мінімальний поріг збудливості зазвичай мають жінки або діти. Відбувається взаємна індукція і нагнітання загальної емоційної напруги. Далі, якщо не вжити своєчасних заходів, починається панічна втеча, яка замість того, щоб стати рятівною, навпаки, у стократ збільшує загрозу життю і здоров’ю громадян. Не виключена також і парадоксальна реакція, за якої люди кидаються назустріч небезпеці.

Люди, охоплені панікою, втрачають індивідуальні якості, гідність, опускаються до тваринного рівня. Вони стають частиною натовпу, котрий діє стихійно, не організовано, не прогнозовано, деструктивно. У  дітей, підлітків, жінок і людей похилого віку панічні реакції можуть проявитися як у вигляді істерики, так і у формі загальмованості, млявості, аж до крайнього ступеня — повного ступору, коли індивід фізично не здатний діяти й виконувати команди.

Ефективне надання інформації як профілактичний засіб проти паніки  

 Паніка, котру важко приборкати,  виникає тоді, коли люди стикаються з новою,  незвичною для них ситуацією, відчувають себе пасивним об’єктом, жертвою обставин,  їм невідомі способи подолання небезпеки, у них відсутній план дій.  І навпаки, за наявності необхідних знань  (навіть найпростіших) людина відчуває себе активним суб’єктом подій, у неї в голові є план дій, у свідомості просто не залишається місця для страху. Як результат, увага переключається з паніки і болю на поточні завдання, страх зникає, больовий поріг значно підвищується.

Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


 Навчання на основі розвитку навичок

Навчання, що базується на формуванні життєвих навичок, — модний освітній тренд останніх років. Нині, наслідуючи приклад багатьох європейських країн, українська шкільна система визначає одним із ключових орієнтирів середньої освіти формування в дітей певного набору психосоціальних компетенцій — так званих життєвих навичок. До них належать навички рефлексії, комунікації, емпатії, критичного мислення, креативності, пошуку інформації тощо. Їх головна особливість полягає в тому, що ці навички первинні щодо іншого практичного досвіду людини. Саме тому їх формування і тренування допомагає дітям ефективно розв’язувати проблеми й долати труднощі повсякденного життя.

Наприклад, можна досить швидко й без особливих зусиль навчити дитину зав’язувати шнурки або користуватися автоматами для жетонів у метро. Складніше, але значно ефективніше виробити вміння знаходити джерела необхідної інформації, таким чином сформувавши в неї здатність орієнтуватися й знаходити шляхи розв’язання складних життєвих ситуацій. Акценти в такому навчальному процесі зміщуються із засвоєнням конкретних алгоритмів розв’язання тих або інших завдань на розвиток адаптивних здібностей, формування гнучкості.

За фундаментальність і, водночас, опору на формування практичних навичок інтерес до цього сучасного підходу виявляють і пошановувачі «найкращої у світі» радянської моделі шкільної освіти, і ті, хто піддає її критиці. Освіта на основі життєвих навичок задовольняє одну з головних вимог до сучасної школи — максимально розвиваючий характер навчання.

Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Роздуми про незалежність

Автор: Editor Опубліковано: Серпень - 27 - 2013

У День незалежності захотілося поговорити про незалежність у більш широкому сенсі.

За звичкою, пірнаю в Google. Всезнаючий Інтернет стосами видає дати проголошення незалежності різних країн. «Незалежність держави» викликає асоціативний ланцюжок: суверенітет – кордони – відокремлення – відособлення. Якось непомітно з рівня держави відбувається перехід на рівень людини.

«Незалежність» – це одне із багатьох абстрактних понять, які кожен з нас звик наповнювати своїм смислом. Для когось це пов’язано з грошима і вислів «Я ні від кого не залежу» набуває сенсу «Я сам/сама за себе можу заплатити». Для когось це декларація самостійності, і тоді «в перекладі» звучатиме: «Мамо і тато, я вже дорослий(а)». Можливий варіант – приховане послання про самотність, страх близькості. Віруюча людина за цими словами побачить гординю…

Додаю слово «психологія». Ракурс дещо змінюється, як у дитячому калейдоскопі: «незалежність» , поєднуючись з різними словами, щоразу створює новий візерунок, інше бачення.

Більшість погоджується, що в широкому сенсі бути незалежним означає поводити себе, узгоджуючи власні дії з власними потребами, сприйманням і оцінками. Психологи зазначають, що незалежність особистості виражається в так званій асертивній поведінці. Асертивність (від англ. Assert – наполягати на своєму) – здатність людини не залежати від зовнішніх оцінок і впливів, самостійно регулювати власну поведінку і відповідати за неї. На мою думку, за відсутності слів про відповідальність, це визначення дуже точно описувало б звичайнісіньку впертість.

Гуляючи Інтернетом, натрапляю також на твердження, що справжня незалежність не має відношення до недоступності, окремості, зверхності. Навпаки, вона народжується із розуміння взаємозв’язку і взаємозалежності між людьми. Тож маючи таке розуміння, нам не доведеться робити незалежний вигляд, ми будемо просто дуже глибокими людьми. Ми будемо глибокими в стосунках і дозволимо собі істинну близькість з іншою людиною, а їй дозволимо так само глибоко зблизитися з нами. Ми почнемо жити сердечно, а не в роздумах. Незалежність зробить нас вільними в своїй відкритості, здатності до самовираження і безпосередності у взаєминах з оточенням…

Мені подобається така дефініція незалежності, а вам?

Тетяна БОНДАРЕНКО, психолог

Vkontakte Facebook Twitter


Однією із основних форм роботи психологів у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення є консультування. Як зазначають наукові джерела (Немов Р.С. «Основи психологічного консультування»), консультування – це «практика здійснення дієвої психологічної допомоги людям, що базується на переконаності в тому, що кожна фізично і психічно здорова людина в змозі справитись майже з усіма психологічними проблемами, які виникають в її житті».

Я підкреслила найголовнішу, на мій погляд, частину визначення, з якою погоджуються всі психологи, і яку нерідко використовують не-психологи, відмовляючись від допомоги спеціаліста. Це справді так, люди пострадянського суспільства звикли покладатися лише на себе, друзів, близьких, справлятися самотужки. Або не справлятися. Наша практика – тому підтвердження: хтось раз за разом «наступає на ті самі граблі»; хтось занурюється в психосоматику (хвороби, що мають психологічне підґрунтя); хтось шукає порятунку в алкоголі, розвагах чи, навпаки, в роботі. Варіантів втечі від реальності є багато.

Насправді консультування далеко не завжди є порадою чи рекомендацією, це швидше надання клієнту можливості бути почутим; можливості розширити уявлення про себе і свою життєву ситуацію, усвідомити власну відповідальність за те, що з ним відбувається. Під час консультування психолог допомагає людині визначитись: адже клієнт не завжди усвідомлює в чому саме полягає суть його проблеми. Психолог і клієнт разом розглядають способи її вирішення, аналізують наявні ресурси і можливості.

Існує декілька параметрів, на основі яких можна виділити різні види консультування. Найелементарніший варіант – поділ за тривалістю роботи: разова консультація, короткострокове консультування, тривале консультування.

Цимбалюк І.М. у книзі «Психологічне консультування та корекція» пропонує наступні цифри: 35% звернень припадають на консультації, які включають одну-дві зустрічі; 40% – на такі, що включають три-сім зустрічей, і лише в 10% випадків зустрічі тривають упродовж року.

Якщо проаналізувати, наприклад, мої власні дані за перше півріччя 2013 року, то із загального числа звернень по консультацію приблизно 59% припадають на консультації, які включають одну-дві зустрічі, 28% – на такі, що включають три-сім зустрічей, і 7% зустрічей тривають протягом півроку.

Як бачимо, значну частину випадків психологічної допомоги складає разове та короткострокове консультування. Така ситуація може бути спричинена фінансовими чинниками. Адже не кожен клієнт у змозі оплатити тривалу роботу консультанта (в Києві, наприклад, працює значна кількість комерційних психологів). Та практика показує, що навіть, за умов безкоштовності (як, приміром, у нас в Центрі), все-таки більшість клієнтів налаштована на короткочасну співпрацю з психологом.

Цимбалюк І.М. пояснює це «особливостями клієнтів, котрі не мають культуральних стереотипів, що спонукали б їх до тривалої регулярної роботи з психологом, спрямованої на глибоку перебудову їхнього внутрішнього світу».

У нашому випадку такі цифри пояснюються ще й тим, що клієнтами часто виступають пацієнти Київської обласної дитячої лікарні та їх батьки. Ця категорія може звернутися по разову консультацію в ЦСПР під час перебування на лікуванні, а потім, за необхідності, шукати психолога за місцем проживання. Однак є і такі клієнти, що після одужання приїжджають з Бучі, Обухова, Вишневого, Києва, Василькова і продовжують працювати з психологами ЦСПР.

Наші фахівці готові до проведення консультативної роботи в умовах лікарні у стислі строки за самостійним зверненням клієнтів та за запитом лікарів.

Разова консультація зазвичай проходить за наступною схемою:

1) Встановлення контакту, обговорення життєвої ситуації клієнта.

2) Визначення справжньої проблеми клієнта, його орієнтація в ній, спільне чітке формулювання проблеми.

3) Визначення мети клієнта, його можливостей в її досягненні, обговорення позитивних способів дій.

4) Вироблення альтернативних варіантів поведінки.

5) Узагальнення психологом результатів взаємодії з клієнтом, мотивування його до втілення прийнятого рішення у життя.

 Разова консультація проводиться у випадках, коли більш тривала робота з людиною з якихось причин виявляється недоцільною або неможливою. Також разова консультація проводиться у випадках, коли психолог інформує клієнта з тих чи інших питань, що належать до його компетенції (наприклад, знайомить батьків із віковими особливостями дітей, з особливостями впливу способу життя на протікання хвороби, консультує підлітків та юнаків (після відповідної діагностики) з питань, пов’язаних із самовизначенням, професійною орієнтацією). По-третє, разова консультація може мати місце тоді, коли клієнт звертається до психолога за підтримкою рішення, яке він збирається прийняти з приводу певної життєвої ситуації.

 Тетяна БОНДАРЕНКО, методист ЦСПР, психолог.

Vkontakte Facebook Twitter


Робота спеціалістів ЦСПР за програмою «Літній табір»

Автор: Editor Опубліковано: Червень - 12 - 2013

З 28.05 по 11.06 2013 року спеціалісти Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення працювали за програмою «Літній табір».  Як завжди, з дітьми й підлітками із пришкільних таборів проводились тематичні психологічні тренінги і заняття.  Всього відбулося 17 групових робіт, в яких взяли участь майже 200 дітей та підлітків. Примітно, що за програмою «Літній табір» було організовано два масових заходи.

День довкілля

Театр «Рукавичка» показав лялькову виставу «За екологію природи і душі» для учнів із ЗОШ №2. Юні актори творчого колективу, котрі навчаються у  ЗОШ №1 (вчитель Макарова Галина Василівна), закликали глядачів відповідально ставитися до природи, берегти її.

День довкілля

Пріоритетною темою зустрічей була екологічна – 7 занять за програмою ЦСПР «Екологія природи – екологія душі». Повчальні і захоплюючі заняття були проведені психологом Хохловою І. «Екологія водойми», соц. педагогами Фломбойм А. «Проблеми сміття: масштаб планети, міста, моєї свідомості»,  Шпицею Т. «Правила екологічної поведінки», Шевель В. «За життя без сміття». Тренінгові заняття з екологічної тематики були розроблені в рамках проекту “Еко-марафон”, що був реалізований завдяки  конкурсу соціальних проектів “Ярмарок ідей” за підтримки Боярської міської ради. Також важливим був напрямок роботи за програмою «Господар своєї долі»: 4 тренінги на командну взаємодію. Наймолодші учні працювали з психологом Жанталай Н. над темою «Дружба», а більш дорослі школярі брали участь в тренінгах психологів Слєпової О. «Взаємодія. Згуртування. Зняття емоційної напруги» та Проценка М. «Профорієнтація. Командна гра».

День довкілля

Старші учасники тренінгів скористалися можливістю залишити  свої відгуки:

«Бажаємо Вам усього найкращого. Просто клас!» 10.06, Петрівська школа.

«Мені сподобалась робота в парах, непрості ситуації, з яких ми повинні були знайти вихід» ,«Я навчився працювати в групі та бути керівником команди» , «Це було захоплююче. Нас навчили взаємодії між собою» 11.06 , Боярська ЗОШ №1

Також спеціалісти ЦСПР приділили увагу формуванню вміння дітей організовувати власне дозвілля – були проведені майстер-класи «Ігри в компанії друзів» – Фломбойм А. та «Новус – морський більярд» – Лісовенко І.  Ці заняття теж викликали масу захоплених відгуків, залишених вдячними учасниками у «Книзі відгуків».

Бондаренко Т., методист ЦСПР

Vkontakte Facebook Twitter