Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ПЕРЕНЕСТИ
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

image_pdfimage_print

Мовчання «неягнят», або Як навчити чоловіка говорити?

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Діти виросли і або пропадають у своїх компаніях, або зовсім залишили дім… Позаду непростий період нескінченного клопоту і хвилювань за своїх підростаючих нащадків. Чоловік та дружина ще порівняно молоді, здавалося б, попереду чудовий період спокійних зрілих стосунків, можливість нарешті приділити один одному увагу і наговоритися всмак. Проте нерідко дружина раптом розуміє, що говорить переважно вона одна. І не згадає достоту — коли ж це почалося? Жіночі скарги психологу на своїх чоловіків-мовчунів настільки часті, що ми вважаємо за важливе поговорити на цю тему. Цілком можливо, що чоловіків трохи зачепить те, що в нашій статті ми всю ініціативу віддаємо в руки жінкам. Проте так уже склалося, що саме жінки здебільшого відповідальні за формування сімейних стосунків.

Картинки з сімейної виставки

Дуже типова картина: дружина щось жваво розповідає, вируючи емоціями і переживаннями. Чоловік, не відриваючись від газети (телевізора, монітора), «активно» підтримує розмову: «Угу…». А часом іще гірше — скупа «розмова» про хліб насущний: «Зарплату приніс? Їжа на столі. Синові потрібні нові черевики. У суботу їдемо до мами в гості. Винеси сміття, вкрути лампочку…». І все це без запиту на діалог.

Однак не будь-яке спілкування краще за мовчання: безглуздий і безперспективний діалог двох «магнітофонів» — кожний говорить багато, але про своє, не чуючи іншого, не беручи до уваги його аргументів, не намагаючись зрозуміти його позицію… А ще буває — приємна балаканина про все і ні про що, і раптом — бурхлива сварка з розбіганням по різних кімнатах щойно мова повертає на життєво важливу тему. І не рятують часом ні спільність поглядів та інтересів, ні подібність духовних запитів. І тоді недосказаність, недомовленість, «недовідвертість», невирішені психологічні проблеми поступово висушують криницю взаємного інтересу і подружнього кохання. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Господар у домі — місія, роль чи мрія?

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Трохи озирнувшись назад, нагадуємо читачам, що, порушуючи тему про підготовку до сімейного життя, ми вже приділили увагу свекрусі, невістці, батькам молодих (об’єднавши тещ і свекрух, тестів і свекрів). Потім трохи відволіклися на політику (але хто останнім часом на неї не відволікався?) і ось, нарешті, дісталися незримо присутньої в наших останніх статтях «постаті умовчання» — чоловіка, центру сімейного всесвіту, навколо якого обертаються всі інші члени сім’ї. За нього воюють невістка і свекруха, проти нього інтригує теща, із ним дружина хоче налагодити стосунки, його уваги домагаються діти. Та чи всі чоловіки виступають у ролі глави сім’ї? Які якості потрібно мати, щоб стати господарем у власному домі?

У момент створення сім’ї чоловік має серйозно замислитися, ким би йому хотілося бути в сімейній «п’єсі» — простим глядачем, актором-маріонеткою, статистом, робочим сцени «куди пошлють», касиром, рівноправним партнером чи мудрим режисером-постановником, який визначає кожному члену сім’ї його роль і ступінь впливу на хід п’єси. Останній варіант, зазвичай, дуже привабливий. Та призначити самого себе главою сім’ї неможливо, роль «ватажка» потрібно завоювати, як завойовують кохання своєї обраниці та повагу оточуючих.

Які ж якості потрібні чоловіку, щоб він міг стати главою сім’ї? Передусім йому необхідно перейнятися ідеєю, що саме сім’я є найголовнішою в його житті, а лише потім кар’єра, бізнес, улюблена справа, друзі й захоплення. Адже якщо сім’я для тебе не головне, то як ти можеш бути головним у сім’ї? Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Від хорошого чоловіка — до хорошого батька

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Доводиться зі смутком констатувати, що дорослі діти найчастіше не мають емоційних, душевних, духовних, а іноді навіть побутових контактів зі своїми батьками. Дуже рідко дорослий син чи дочка ставлять своєму батьку запитання про його самопочуття, справи, внутрішні переживання. Дедалі частіше спілкування з боку дитини може зводитися до прохання «Тату, дай грошей». Прірва між нареченим і чоловіком не така велика, як між чоловіком і батьком. Напевно, багато жінок, які ще не вийшли заміж, уже замислювалися — а яким батьком буде мій майбутній чоловік? Або мріяли: от якби пощастило, і мій обранець виявився гарним татом. Однак багато залежить від самої дружини, котра має якомога раніше усвідомити свою формуючу роль жінки та матері. Саме від неї залежить, як складуться сімейні стосунки з появою дитини.

Чекаємо дитину і народжуємо разом

Багато жінок забобонно бояться обговорювати з чоловіком дрібні побутові проблеми, які виникнуть із появою малюка, бояться мріяти про сина чи дочку, вибирати ім’я, готувати одяг. Майбутня мама може замкнутися на теперішньому — на своїх відчуттях, нездужаннях, страхах чи майбутніх пологах, і при цьому позбавити себе і свого чоловіка такої світлої і радісної речі, як спільні мрії про малюка. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Якщо йдеш — іди!

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Розлучення — це завжди непросто. Найчастіше хтось першим приймає рішення й робить іноді необачний, а часом і виправданий крок. Але бувають болісні затяжні ситуації, коли людина ніяк не може прийняти остаточне рішення — піти чи залишитися. Вже зрозуміло, що шлюб на грані краху, вже виникла тріщина в сімейному житті, діти насторожено дивляться на батьків, але… тяжка, неймовірно нервова ситуація заходить у безвихідь. А в той же час існує й інша «майже сім’я», де жінка з тривогою й надією зустрічає «прихожого чоловіка»: а раптом він прийняв рішення, й вони тепер назавжди будуть разом…

Найчастіше центральною постаттю цієї непростої ситуації стає чоловік, котрий ніяк не може зробити вибір між дружиною та коханкою. Завдяки кільком мелодраматичним фільмам радянських часів у свідомості багатьох сформувався типаж такого добряги, мало не шляхетного героя, що не хоче завдати болю жодній із люблячих його жінок. Але чи це так? Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Чи можна сваритися у присутності дітей?

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Дві наші останні публікації у цій рубриці були присвячені розмовам у присутності дітей і сімейним сваркам. У форматі газетної статті неможливо висвітити відразу всі нюанси тих психологічних проблем, які ми порушуємо. Тому й залишився момент, який вимагає окремого коментарю.

Існує думка, що сваритися у присутності дітей не можна. Але це з розряду тих правил, дотримуватися котрих дуже тяжко. І найчастіше діти все ж таки стають свідками сімейних сварок. Що ж робити — стримуватися з усіх сил, чекаючи моменту, коли буде можливість «налаятися досхочу» за відсутності дітей? Але це далеко не найкращий варіант, оскільки є небезпека зірватися в найменш підходящий момент. Знову-таки, психологи радять не збирати в собі невдоволення, а висловлювати його «в міру надходження». Але цим не вичерпуються недоліки такого підходу. Тут доречно розповісти одну життєву історію.

На консультацію до психолога прийшла жінка, доросла дочка якої пішла від свого чоловіка через часті сварки. На вмовляння матері, що це не так страшно, усі сваряться, дочка заперечила: «Але ж ви з татом ніколи не сварилися». Здавався б, досить типовий випадок, коли дитина сприймає як норму стереотип, що склався в батьківській сім’ї. Однак пікантність ситуації полягала в тому, що батьки сварилися, але старанно це приховували від дитини. Жінка була в розпачі: «Як же так, я все життя намагалася приховувати від дочки найменші непорозуміння з чоловіком, а вийшло, що саме цим я зіпсувала їй життя»… Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter