Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

image_pdfimage_print

Леся Вознюк. Пам’ять про Чорнобиль

Автор: Slavko Опубліковано: Квітень - 8 - 2012

Голосить дзвін стривожено у квітні,
засмучує весняні дні привітні,
озветься в серці кожної родини
і стогоном у грудях України.
Над Прип’яттю весна у двадцять п’яте
деревам приміряє пишні шати.
Усе цвіте, радіє, веселиться,
в кущах бузку гніздо лаштує птиця.
Життя триває. Наче застороги,
дрімають заколисані тривоги,
та пам’ятають спорожнілі хати,
яким буває грізним мирний атом.
І ти не забувай про це, дитино,
та свічку запали за Україну.
Загояться землі болючі рани.
Вона воскресне, з попелища встане!

 

Завітайте на блог автора за адресою http://lesia.vozniuk.com/


Vkontakte Facebook Twitter


Г.Чубач. Весна 1986

Автор: admin Опубліковано: Квітень - 7 - 2012

Можливо, я колись прощу,
Але забути це не вдасться;
Біда забрала в мене щастя
Радіти теплому дощу.
Можливо, я колись втомлюсь,
Але забути – не забуду:
Бездомний пес по місту блудить,
І я , як всі, його боюсь.
І двір наш зовсім опустів.
Дітей із Києва вивозять.
У матерів – болючі сльози,
І їм не треба втішних слів.
Можливо, я колись навчусь
Міняти гнів на тиху милість.
А нині прошу: ваша гнилість,
Зійдіть з дороги, бо зірвусь!
Не можу більше біль таїть,
Не тішусь ранньою весною.
Мій світ, як хмара над Десною:
Як зупинилась, так стоїть.
Посеред мирних, добрих днів
Така печаль! Така пекучість!
Не «жить», не «буть», а «брати участь» –
Хтось зручно вигадать зумів.
І замість правди напівправда,
Вриває ниточку добра.
І воду п’ємо із Дніпра,
Яку ніхто вже пить не радить.
І бджоли з вуликів летять
На цвіт чорнобильського саду.

Vkontakte Facebook Twitter


Л.Оленівська. Чорнобильське літо

Автор: admin Опубліковано: Квітень - 5 - 2012

Софіє! Богдане! Із-під копита

Втікає майдан.

Хто залишиться з вами?

А син маленький так тихо пита:

— Куди це ми їдемо, мамо?

Не знаю. Мовчу. Темнота. Сліпота.

Розстріляні хмари, і сонце з громами.

А син мене знову і знову пита:

— До кого ми їдемо, мамо?

У київським небі здригнувся літак.

Немов до Дніпра — до віконець — губами

Малі серденята не в такт і не так

Забились.

— Ми більш не повернемось, мамо?

Vkontakte Facebook Twitter


Віктор Оліфіров. Сонет 2455

Автор: Stas Опубліковано: Квітень - 3 - 2012

То скільки літ чорнобильському звіру?
Корм вимагає чвертку віку він:
Вже друга сотня тисяч домовин
Пірнає у безодню злого виру!..
 
Та доки люди не втрачають віру, –
Не відають, по кому дзвонить дзвін:
В народу, чи у власті більш провин, –
Накинемо намордник бузувіру!..
 
Дай Боже, п’ятиріччя промайне –
Період напіврозпаду мине
У цезію, та й стронцію світіння
 
Підсвічувати люд скінчить, мене…
В серцях ятриться згадка про сумне
Геройство в час весняного цвітіння!..

26.04.2011

Vkontakte Facebook Twitter


В.Кордун. Зона

Автор: admin Опубліковано: Квітень - 2 - 2012

Земля за колючим дротом,
земля позбавлена волі.
У плинних древлянських широтах
сосни вклякають поволі.
Не вберегли ми рідну землю,
ще й у горі залишили потім.
Тож чи я відчахну від душі
й відокремлю просвітлену кров’ю і потом?
Чи простиш нам, земле пречиста,
Що тебе прирекли на засуд?
Плин літописів, тьма літочислень –
Все це викреслено із часу.
Ти чия, моя земле, чия ти?
І чиї милосердні очі
із досвітніх глибин зірчатих
надивитись на тебе хочуть?
Поки знов ця земля зцілиться,
проминуть віки, не народи.
Мушу ждати. Незнані побачивши лиця,
затамую востаннє свій подих.
Ліси й села за дротом,
і тяжко зітхає глина.
Перед Поліссям, стражденним народом –
стаю на коліна.

Vkontakte Facebook Twitter