Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

image_pdfimage_print

9 грудня 2013 року директор Києво-Святошинського ЦСПР Ангеліна Лахтадир взяла участь у Міжнародному науково-практичному семінарі «Психологічні аспекти подолання наслідків великомасштабних аварій і катастроф.

Фукусіма

Досвід Чорнобиля і Фукусіми», що відбувся у Національному інституті стратегічних досліджень (м.Київ). Для вивчення досвіду України, Білорусі, Росії та Японії у подоланні психологічних наслідків великомасштабних аварій і катастроф, якими й були Чорнобиль і Фукусіма, у семінарі взяли участь представники профільних комітетів Верховної Ради України, центральних органів виконавчої влади, науковці Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук та галузевих інститутів, фахівці Центрів соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, Київської та Житомирської обласних рад та державних адміністрацій, експерти з Росії та Білорусі, науковці з Університету Фукусіми та психологи ДСНС України.

Чорнобиль

Під час семінару були розглянуті результати досліджень стану психічного здоров’я населення Чорнобильських територій і Префектури Фукусіми, соціально-психологічні наслідки переживання радіаційного ризику у населення, ефективні контрзаходи зменшення рівня стресу, формування позитивної життєвої стратегії та культури безпеки життєдіяльності населення тощо. Учасники семінару окреслили перспективи подальшого розвитку співробітництва між психологами України, Російської Федерації, Білорусі та Японії з питань подолання наслідків великомасштабних аварій і катастроф.

Vkontakte Facebook Twitter


Центр запрошує до співпраці переселенців із зони відчуження

Автор: Editor Опубліковано: Квітень - 25 - 2013

cspr-chernobyl-peresrlency

23 квітня  у Центрі реабілітації населення відбулося дружнє чаювання з ініціативною групою з числа переселенців, що проживають у місті Боярка.  Гостями Центру стали Наталія Ковчан, Валентина Боженова, Валентина Гриб та Марія Саченок.  Директор ЦСПР Ангеліна Лахтадир наголосила на тому, що створений з метою реабілітації населення, що постраждало від Чорнобильської катастрофи, Центр реабілітації як найпочесніших гостей зустрічатиме тих, чия доля навіки пов’язана з аварією на ЧАЕС.  Страшна техногенна катастрофа призвела до великої кількості окремих драматичних життєвих катастроф.  Переселенці з зони відчуження вже давно невід’ємна категорія боярчан, котрих єднають спільні переживання і болісні спогади – втрата рідної домівки, улюбленого молодіжного міста Прип’ять, зламані життєві перспективи…  Керівник інформаційно-аналітичної служби Марія Кириленко розповіла про цілу низку безкоштовних послуг для різних вікових категорій, котрі пропонує Центр. Це психологічні консультації, різні цікаві заходи, літературні вечори, екскурсії, дитячі гуртки, групи раннього розвитку, клуби для підлітків, дітей, дорослих…

Ця зустріч була приурочена до роковин аварії на ЧАЕС. Жінки поділилися спогадами, розказали вражаючі епізоди зі свого життя. Психологи стверджують, що обов’язково потрібно ділитися важкими враженнями та спогадами, повертатися до них, проговорювати – тоді вони не будуть труїти душу. Трапляється так, що лише через десятиліття (та й то за якихось певних умов) люди бувають готові озвучити те, про що мовчалося  роками.

Обговоривши шляхи співпраці, сторони вирішили перейти до наступного етапу – створення бази даних переселенців із зони відчуження, що проживають у Боярці. А що буде потім – якийсь клуб, регулярні зустрічі, просто участь у всіх заходах  і видах роботи Центру?  Це залежить від самих переселенців, адже можна допомогти лише тим,  хто щось робить.  У будь-якому випадку – без сумніву буде щось цікаве та корисне. Центр чекає на людей ініціативних, активних, небайдужих до проблем міста.

З питань включення до бази даних  переселенців звертайтесь до Центру за телефоном  0 (4598) 46-851

На фото: ініціативна група за роботою

Vkontakte Facebook Twitter


Життя продовжується

Автор: Editor Опубліковано: Квітень - 24 - 2013

26 квітня 1986-го Володі було 34 роки, Ользі – 24, старшій Оксанці – 5, Машуні – 2, а Лідусі – 8 місяців. Вони стояли біля під’їзду свого будинку ще не зовсім розуміючи, чому потрібно залишати новеньку, ще не обжиту квартиру, не усвідомлюючи розмаху трагедії, що відбувалась на їх очах, за їхньої участі. Над Прип’яттю кружляли гелікоптери, від реву їх гвинтів було тривожно, навіть якось моторошно.

Евакуація… По радіо повідомили – виїжджатимемо на три дні, взяти документи і все необхідне на цей термін. Легко сказати, що ж необхідно для сім’ї з такими маленькими дітьми, яка опиниться в незнайомому місці, у чужих людей? Якби відразу можна було їхати до Оліних батьків, в Маньківку… Мабуть не дозволять.. Що ж все-таки сталося? Як безпорадно виглядають групки людей біля під’їздів… Проте ніхто не галасує, спокійно розміщуються в автобусах і від’їжджають. Куди? Чому немає «нашого» автобуса?

Час спливав у цих роздумах, напруга зростала, діти нудились,  каверзували, сонце припікало якось немилосердно для квітня, а їх автобуса все не було. З дванадцятої годин дня до третьої їм довелося провести на вулиці в очікуванні відправки – радіоактивного йоду наїлись досхочу, хоча ще не розуміли, чому при такій теплій погоді раптом почало дерти у горлі, а згодом склалося враження, що вони всі вп’ятьох застудилися.

Довго їхали якимись невідомими селами, лісами. Згадуються ряди пожежної техніки і машин швидкої допомоги, які вишикувалися на околиці Прип’яті, машини з військовими, що мчали назустріч, а ще люди, жителі сіл, розташованих поруч з містом, котрі стояли вздовж дороги, проводжаючи поглядами цю неймовірну колону у тисячу автобусів, не розуміючи, мабуть, чому жителів міста вивозять, а вони – залишаються.

За роки, що минули сім’ї Кулінських, довелося пережити багато: і страх за здоров’я дітей, і спроби налагодити побут із нуля в умовах тотального дефіциту, і безкінечні спогади про чудове місто, в якому все було продумано і зроблено для повноцінного життя, на газонах якого квітли  троянди, а доріжки для зручності заливались бетоном лише після того, як їх протопчуть люди. Не було тільки відчаю і душевного занепаду. Тепер можна з гордістю сказати й про Вишневе – наше місто, а про Вишнівську четверту – наша школа, адже саме тут від моменту її побудови і по теперішній час працює подружжя Кулінських: Володимир Михайлович – завучем, а Ольга Миколаївна – вчителем світової літератури та російської мови. Тепер вони вишнівчани, одні з найактивніших громадян, адже Ольга Миколаївна вже 25 років поспіль працює в міський організації «Діти Чорнобиля» і в міру своїх сил намагається підтримати тих, хто потребує допомоги. В родині Кулінських четверо онуків, викладацькою діяльністю займаються Оксана й Ліда, а Маша працює в банківській сфері.

Ольга Миколаївна ділиться роздумами: «Все, що відбувається в житті, невипадково. Можливо й випробування було послано для того, щоб осмислено поставитись до життя, збагатити його милосердям, турботою, піклуванням про інших. Робота в організації «Діти Чорнобиля» дозволила розширити коло спілкування, з’ясувати, як багато людей в нашій країні і за кордоном хочуть допомогти,  виявляють щиру стурбованість і зацікавленість проблемами евакуйованих. Серед друзів з’явилося багато цікавих людей.

Говорять так: «Як тривога, то й до Бога». Після років атеїзму пощастило, звернувшись до Бога, отримати молитовну допомогу від Блаженнішого Володимира,  Митрополита Київського і всієї України.  Вже 16 років він опікується організацією «Діти Чорнобиля». Це вселяє надію на кращу долю наших дітей. З вірою в Бога і молитвами Блаженнішого життя продовжується.Діти Чорнобиля

Відпочинок вишнівських дітей у Зимненському Святогірському Свято-Успенському жіночому монастирі з благословення Блаженнішого Володимира.

 Віра Козаченко, жителька Вишневого,

евакуйована з Прип’яті.

 

 

 

Vkontakte Facebook Twitter


Радіаційні ефекти для здоров’я

Автор: Editor Опубліковано: Вересень - 3 - 2012

28-29 серпня 2012 року у м.Києві на базі Національного наукового центру радіаційної медицини відбувся  семінар на тему «Радіаційні ефекти для здоров’я». Семінар був організований у рамках проекту «Міжнародна науково-інформаційна мережа з Чорнобильських питань» (ICRIN). Організаторами виступили Всесвітня організація охорони здоров’я у партнерстві з МНС України та ГУ “Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України” за участі Міжнародної Агенції з Атомної Енергії. Участь у семінарі взяли міжнародні фахівці-експерти в галузі радіаційної екології, медицини та керівники центрів соціально-психологічної реабілітації в Україні, Росії та Білорусі, котрі розглянули тему інформаційного забезпечення подолання екологічних, медичних та соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи.

Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Американська неурядова організація FOCCUS («Friends of Chernobyl Centers U.S. Inc.», або «Друзі Чорнобильських центрів у США») піддає жорсткій критиці Голлівудський фільм жахів, дія котрого розгортається у мертвому місті Прип’ять. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter