Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ПЕРЕНЕСТИ
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

Чи можна сваритися у присутності дітей?

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Дві наші останні публікації у цій рубриці були присвячені розмовам у присутності дітей і сімейним сваркам. У форматі газетної статті неможливо висвітити відразу всі нюанси тих психологічних проблем, які ми порушуємо. Тому й залишився момент, який вимагає окремого коментарю.

Існує думка, що сваритися у присутності дітей не можна. Але це з розряду тих правил, дотримуватися котрих дуже тяжко. І найчастіше діти все ж таки стають свідками сімейних сварок. Що ж робити — стримуватися з усіх сил, чекаючи моменту, коли буде можливість «налаятися досхочу» за відсутності дітей? Але це далеко не найкращий варіант, оскільки є небезпека зірватися в найменш підходящий момент. Знову-таки, психологи радять не збирати в собі невдоволення, а висловлювати його «в міру надходження». Але цим не вичерпуються недоліки такого підходу. Тут доречно розповісти одну життєву історію.

На консультацію до психолога прийшла жінка, доросла дочка якої пішла від свого чоловіка через часті сварки. На вмовляння матері, що це не так страшно, усі сваряться, дочка заперечила: «Але ж ви з татом ніколи не сварилися». Здавався б, досить типовий випадок, коли дитина сприймає як норму стереотип, що склався в батьківській сім’ї. Однак пікантність ситуації полягала в тому, що батьки сварилися, але старанно це приховували від дитини. Жінка була в розпачі: «Як же так, я все життя намагалася приховувати від дочки найменші непорозуміння з чоловіком, а вийшло, що саме цим я зіпсувала їй життя»… Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Розмови при дітях: шкода чи користь?

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Дитяча свідомість схожа на губку, що вбирає в себе все підряд. Про це не зайве пам’ятати дорослим, які не завжди усвідомлюють, що дитина, навіть граючи в сусідній кімнаті, не обов’язково слухає, однак все-таки чує дорослі розмови, «пише на підкірку» інформацію, яка зовсім не призначена для її вух. Що можна говорити при своїх дітях, а чого — не можна, батьки вирішують самі. Це природно, що в різних сім’ях ступінь відкритості перед власними дітьми різний. Іноді це свідома позиція, інколи складається певний стереотип, а іноді бездумна поведінка, заснована на тезі: «Та що вона там розуміє?» Вирішуючи, як поводитися при дітях, важливо пам’ятати: дитина розуміє набагато більше, ніж ви думаєте, запам’ятовує іноді на все життя, а висновки робить найнесподіваніші.

Можна спостерігати два основних підходи до вирішення проблеми розмов при дітях. Вони пов’язані з різними моделями виховання. Одна з моделей передбачає, що в дітей має бути повноцінне дитинство, нема чого їм жити проблемами дорослих, потрібно, щоб у них був свій дитячий світ, не затьмарений життєвими негараздами, складнощами у стосунках між батьками, дуже невеселими реаліями навколишньої дійсності. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Повторний шлюб: у центрі проблеми — діти!

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

У наш час другий (третій, четвертий…) шлюб — досить поширене явище. Навряд чи хтось засумнівається в тому, що ця тенденція дуже небезпечна для стабільності суспільства. У статті «Партнер на все життя» ми вже писали про важливість початкової установки юнаків і дівчат щодо вибору супутника, із яким буде прожите життя. Сьогодні ж поговоримо про ті труднощі, які може породити повторний шлюб. Розгляньмо найболючіший варіант — коли задля можливості об’єднати свої долі доводиться руйнувати одну чи дві сім’ї та зачіпати інтереси дітей.

За спостереженнями психологів, непоганий прогноз повторний шлюб має в тому разі, коли беруть його люди, котрі давно розлучилися й устигли якийсь час пожити на самоті. Вже ніхто не сподівається: «А раптом повернеться?» і ніхто не сумнівається: «А може, розпочати все спочатку?» Діти звикли до того, що тато й мама не живуть разом. Тесті і тещі, свекри й свекрухи вже втратили колишній інтерес (а часом і агресію) до зятя чи невістки. Нарешті стало зрозуміло, ким колишнє подружжя є одне для одного — заклятими ворогами чи добрими друзями. При такому розкладі проблеми, породжувані новим одруженням, рідше загрожують набути патологічних форм. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Звідки береться страх?

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Доросла людина була б вражена, якби їй удалося заглянути у світ дитячих страхів: уривки казок, кадри з фільмів, тінь від дерева на вікні, вигадлива пляма на стелі, сусідський собака, первісні страхи з колективного несвідомого — все це примхливо переплітається в дитячій свідомості. Маленьким мужнім створінням треба усе це здолати, адже період дитячих страхів — то є природний етап дорослішання. Головні помічники в перемозі над собою — мати й батько. Саме вони мають вселити в маля впевненість у тому, що йому ніщо не загрожує. Проте, хоч як сумно, саме батьки дуже часто стають для своїх дітей джерелом сумнівів у своїй безпеці. І, співзвучно нашій епосі, страхи сучасних малят дуже часто лежать у площині технічного прогресу. Вони незвичні для людини, неприродні для неї, не зовсім зрозумілі й навіть не завжди піддаються формулюванню. До розряду таких страхів належить страх наслідків чорнобильської катастрофи.

Хто найбільше боїться наслідків чорнобильської катастрофи? Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Підлітковий бунт

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автор: Марія КИРИЛЕНКО

Психологічні закони — універсальні, тому більшою або меншою мірою всім батькам і всім дітям доведеться пережити дуже непростий, часом сповнений драматизму перехідний вік. І якщо для дітей це перехід із дитинства в юність, то для батьків — рубіж, який знаменує новий етап у ставленні до своєї дитини як дорослої людини.

Підлітковий вік — дуже складний період психофізіологічного розвитку. Тому доведеться з розумінням поставитися до того, що раніше ласкава й спокійна дитина «раптом» стала колючою, як їжачок, готовий у будь-який момент наїжачитися всіма своїми голками. На етапі статевого дозрівання цілком нормальними вважаються певна емоційна неврівноваженість, дратівливість, перепади настрою. Все це викликане гормональною перебудовою організму. Але якщо ви спостерігаєте у своєї дитини ознаки агресивності, то у вас є серйозний привід для занепокоєння.

Це може бути патологічна агресивність, властива підліткам із психопатичними рисами характеру. Батьків має насторожити бурхлива хвороблива реакція дитини на будь-який доторк до її «Я». У таких випадках треба терміново звернутися до спеціаліста. Це може бути психолог, невропатолог або психіатр. Але патологія трапляється порівняно рідко. Значно частіше підліткова агресивність — це свідчення того, що батьки неправильно поводяться з підлітком. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter