Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ПЕРЕНЕСТИ
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

Сімейні читання – архаїзм чи реальність?

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 19 - 2010

Автор: Марія КИРИЛЕНКО

Довгі зимові вечори… У великій затишній кімнаті збирається вся сім’я — кілька поколінь. Хтось сидить за величезним столом, що стоїть посеред кімнати, освітлений яскравою лампою, хто в зручному кріслі… У жінок у руках рукоділля — шиття, вишивання чи в’язання. Хтось малює, ліпить. Відчуття єднання, сімейного затишку, душевної та духовної близькості… Що ж зібрало всіх разом, що об’єднало сім’ю? Книжка. Традиційний вид сімейного дозвілля — спільне читання вголос. Читають в основному глава сім’ї чи ті, в кого це найкраще виходить, але частіше — по черзі. Не виняток і старші діти. А малята вчаться не заважати, не перебивати, запам’ятовувати свої запитання «на потім», уважно слухати, щоб потім зуміти переказати… Що це — патріархальні картинки з глибокої давнини, вид сімейного дозвілля, що поступово відмирає, чи «спогад про майбутнє»? Це залежить тільки від нас.

Розквіт сімейних читань припадає на XVIII—XIX ст., але не можна традиції прив’язувати виключно до далекого минулого. Лише кілька десятиліть відокремлює нас від тих часів, коли колективне читання було досить поширеним явищем. За радянської влади телебачення, яке обслуговувало переважно державну ідеологічну машину, залишало населенню достатньо часу для читання. І донині в багатьох сім’ях ця традиція, на щастя, збереглася. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Небезпечний симбіоз: разом чи «замість»?

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 19 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Ми любимо своїх дітей. Ми працюємо, хвилюємося, переживаємо, радіємо, сердимося, впадаємо у відчай, пишаємося. І все це для них, через них, заради них. А втім, рідко замислюємося про те, що наша любов може піти їм на шкоду.

Любов — ефемерна і нематеріальна, як кожне почуття. У чистому вигляді вона не може бути поганою або хорошою, корисною або шкідливою. А от вияви любові можуть бути різними і нерідко роблять нещасними й тих, на кого спрямоване це почуття, і тих, хто його відчуває. Чи можуть люблячі батьки завдати шкоди своїй дитині? Можуть, якщо не знають міри у своїй самовіддачі і самопожертві. Саме про таку палку любов кажуть: «усепоглинаюча». І тоді життя, прожите разом із дитиною, стає життям «замість». І неможливо зрозуміти: чи то батьки прагнуть прожити життя замість дитини, чи то її життям намагаються підмінити своє. У таких випадках психологи кажуть про хворобливу взаємозалежність, або симбіотичні стосунки.

Чи не схильні ви до симбіотичних стосунків зі своєю дитиною? Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Материнська гіпертривожність небезпечна для дитини!

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 19 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Щойно настали перші осінні холоди, а багато дітей відразу ж примудрилися захворіти. І так прикро: наче й відпочили за літо, і зміцніли. Та нікуди від дитячих недуг не подітися. Мамам залишається лише терпляче та з гідністю переживати всі незлагоди, залишатися бадьорими, морально підтримувати і малюка, і решту рідних. Та чи завжди це вдається? Адже тривога за здоров’я і навіть життя малюка інколи не відпускає тоді, коли дитина здорова. Слід знати, що підвищена материнська тривожність може серйозно зашкодити маленькому хворому.

Психологи Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення працюють у стаціонарних відділеннях Київської обласної дитячої лікарні (м. Боярка). Їм постійно доводиться спостерігати ситуації, коли мати може служити джерелом небезпеки для своєї хворої дитини.

Стандартна картина: мама клопочеться біля хворого маляти. Але нерідко виникають сумніви в тому, наскільки адекватно вона сприймає ситуацію і чи здатна реально допомогти своїй дитині. Інколи жінка метушлива, розгублена, не в змозі зосередитися на тому, щоб правильно виконувати приписи лікаря. Вона панікує, хапається відразу за кілька справ, але кидає їх незакінченими: то починає читати інструкцію з прийому ліків, то кидається готувати напій, то їй раптом здається, що краще спочатку нагодувати дитину… У такому стані мати може переплутати лікарські препарати, правила їх вживання, перевищити припустиме дозування. Вона може двічі дати одні й ті самі ліки, але при цьому забути дати інший препарат. Може багато часу приділяти другорядним діям, забуваючи про головні, а може, й зовсім замучити маля зайвими процедурами. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Коли любов — отрута

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 19 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Що може викликати в людини більш піднесені почуття, ніж образ мадонни з немовлям на руках? Материнська любов… Здавалося б, що може бути чистіше, безкорисливіше, прекрасніше в цьому світі? Але чи всі матері люблять своїх дітей однаково? Чи завжди їхня любов на благо? Адже, на жаль, не рідко трапляється, коли материнська любов стає важким тягарем для дитини, спотворює її, калічить її долю. Звісно, це буває не так часто, але ми просимо читачів не забувати, що наші статті пишуться за матеріалами індивідуальних психологічних консультацій. А психологам доводиться надто часто розкопувати проблеми родом із дитинства…

Без ніжності й любові своєї мами дитина марніє, як рослина без води. Але буває, замість цілющої вологи під виглядом материнської любові вона отримує справжню отруту. Сильні здатні вистояти, найслабші — гинуть, а інші зазнають моральних і психологічних мутацій і згодом калічать психіку вже власних дітей.

Найчастіше те, що ми називаємо материнською любов’ю, — це коктейль з інстинктів, емоцій, свідомих і підсвідомих мотивів. І щастя, коли це не гримуча суміш, здатна скалічити дитячу психіку. Нам хотілося б виділити окремі «інгредієнти» цієї любові, що можуть домінувати, визначаючи характер ставлення матері до дитини та стиль її виховання. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Тату! Ну чому ти такий? або Ненадісланий лист батькові

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Чи варто повторювати, що кожній дитині потрібен батько? Це либонь одна з тих істин, які не вимагають доказів. І все-таки говорити про це треба. У момент, коли чоловік приймає рішення залишити родину, він має усвідомлювати те непоправне зло, що заподіює своїй дитині. Не менш важливо й матері, котра провокує чи ініціює розлучення, розуміти: рідного батька дитині ніхто цілковито не замінить. Так, іноді не можна інакше, і розставання неминуче, але в будь-якому разі рішення з обох боків повинне прийматися свідомо й виважено, з урахуванням усіх можливих наслідків. Батьку при цьому дуже важливо постаратися побачити в своєму майбутньому житті місце для своїх залишених дітей. А матері (з котрою найчастіше залишаються діти) варто заздалегідь налаштуватися на те, аби створити умови для здорового спілкування батька зі своїми дітьми. Проте дефіцит батьківської любові відчувають не лише покинуті діти…

Молоді люди обожнюють тренінгові заняття1. Особливо такі, під час яких можна отримати відповіді на хвилюючі їх питання: як повірити в свої сили, що таке успішність у житті, чи можна знайти партнера на все життя, як вибрати професію… Зазвичай все це відбувається в невимушеній, нерідко ігровій формі: загальне пожвавлення, радісні вигуки, сміх. Але під час одного з тренінгів усе раптом стає непросто й неоднозначно, а присутні буквально за кілька хвилин змінюються до невпізнанності. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter