Вплив книжкових і кіношних стереотипів на наше життя часом буває фатальним. Особливо небезпечні вони для юних створінь, котрі не здатні відрізнити серіальні перипетії від реального життя. І насамперед це стосується представниць прекрасної статі, які можуть назавжди оселитися в світі мрій …
Читати російською Читати далі »
«У нас з чоловіком були прекрасні відносини, а з народженням дитини все змінилося», – так починають свою сповідь багато молодих жінок, які прийшли на прийом до психолога. Незалежно від рівня добробуту, життєвих обставин і умов проживання з народженням первістка життя неминуче змінюється, і часом просто не вистачає часу, щоб осмислити ситуацію. Тому в очікуванні дитини варто заздалегідь задуматися про деякі психологічні особливості відносин вже не з чоловіком, а батьком вашої дитини
Читати російською Читати далі »
Окрім усього іншого, хотілося б розібратися (і в собі теж): протест проти існуючого стану речей — звідки він і навіщо, які прояви варто заохочувати, а які — коригувати у своїх дітях? Зізнаюся, починала досліджувати цю тему 10 років тому, і тільки недавні події примусили до неї повернутися…
В епоху соціальних потрясінь неминуче активізуються протестні настрої всілякого штибу. Та ось — відвирувало, відшуміло, відгриміло, ніби час переходити до консолідації та творчої праці, об’єднувати зусилля, щоб протистояти ворогові вже зовнішньому, — однак загальна напруга зберігається, вихлюпується на рівні спілкування в побуті і в соціальних мережах; у сімейних сварках та в конфліктах на роботі; у телевізійних ток-шоу та в новинних стрічках; в істеричних, мало конструктивних масових акціях по містах і селах.
Хто вони — люди протесту? Незгодні з системою (див. М.Кириленко “Людина в системі”, “Дзеркало тижня”, №8 від 29.02.2008 р.), борці за справедливість? Бунтівники, опозиціонери, інакодумці, дисиденти чи свідомі громадські активісти?
Ми вже говорили про те, що однакової шкоди людині та її сім’ї можуть заподіяти як аполітично-апатична налаштованість самої людини, так і її хвороблива зацикленість на “великій політиці”. І якщо від того й від іншого дітей варто застерігати й оберігати, то от до громадської діяльності, навпаки — залучати, підштовхувати, втягати. Правда, для цього слід задуматися, якою мірою ця сфера відбита в нашому житті.
Найбільш конструктивне — це завжди бути в курсі основних подій у країні і водночас активно включатися в життя того співтовариства, в якому ви живете. Таку діяльність найпростіше здійснювати в громадських організаціях, які є невід’ємним атрибутом громадянського суспільства, яке непросто і навіть драматично, але все-таки формується в нашій державі. Такі організації мають горизонтальні зв’язки, структурують суспільство, роблять соціальне життя багатшим, більш упорядкованим, розумнішим, гуманнішим.
“З політикою слід поводитися, як з вогнем: не підходити занадто близько, щоб не обпектися, і не дуже віддалятися, щоб не змерзнути”.
Антисфен
Людина сама вирішує для себе, чим цікавитися, як жити, мати чи не мати власні переконання, якою мірою цікавитися політикою. Але при цьому слід ураховувати, що гармонійний розвиток особистості включає в себе всі аспекти, зокрема й загальну ерудицію, соціальну зрілість, свідому громадянську позицію. Тому так важливо формувати всі ці риси в наших дітях. Але для початку замислимося: а як до політики ставимося ми самі? Чи не впадаємо в крайнощі?
Крайність перша: аполітичність — реальна й декларована
Здавалося б, у такий непростий час, який переживає наша країна, майже не залишилося людей, що вирізняються повною аполітичністю. І все-таки вони є, хоча раніше демонстративних “нейтралів” було набагато більше. Такі люди часом надівають на себе маску людини, яка “над усім цим”, усіляко дають зрозуміти, що політика, мовляв, “брудна справа”.