Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

image_pdfimage_print

Чи готова ваша дитина до школи?

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Осінь не за горами, і в багатьох сім’ях от-от станеться радісна і знакова подія: 1 вересня в пишних бантах чи у франтуватому костюмчику ваше маля вперше переступить шкільний поріг! Прощай, безтурботне дитинство! Що чекає попереду — успішне навчання, нові друзі, цікаве насичене життя? А може, низка неприємностей, хвороби, нотації вчителів, невдоволення тата й мами? Багато залежить від того, наскільки дитина готова до навчання, чи не поквапилися батьки з відправкою її до школи, чи зуміли психологічно підготувати малюка до нового етапу в житті і (що не менш важливо!) чи готові вони до нього самі.

Питання, з якого віку віддавати малюка до школи, не таке вже й просте. На перший погляд може видатися, що коли дитина вміє читати—писати—рахувати, то її вже час віддавати до школи. Тим часом про готовність дитини до навчання у школі можна робити висновок, лише проаналізувавши в комплексі низку чинників.

Календарний і фізіологічний вік дитини збігаються не завжди. У будь-якому разі більшість психологів не рекомендує віддавати до школи дитину, котра буде молодшою за своїх однокласників. І йдеться в цьому разі не лише про те, що вона може бути фізично слабшою за інших (багато людей вважають це важливим лише для хлопчиків), а й про успішність на уроках фізкультури, праці. Відставання від більшості може породити небезпечні комплекси: «найслабший», «найнезграбніша». А від «останній прийшов до фінішу» дитина може вибудувати проекцію аж до «гірший від усіх». Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Хто в ліжку зайвий?

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Сьогодні дедалі частіше можна почути, що немовля спить разом із татом і мамою. Чи нормально це? Чи захоче маля, підрісши, залишити батьківське ліжко? Чи можливі негативні наслідки такої практики?
Геть тоталітарну спадщину з пологових будинків!

Було б надто просто, якби демократія торкалася тільки політики й принципів управління державою. Демократія непомітно, але наполегливо входить у сім’ї, понад те — впливає на виховання дітей і стосується навіть такої «ніжної» сфери, як догляд за новонародженим. Нині відбувається кардинальний поворот від залізної дисципліни, з якою маленька людина неминуче зіштовхувалася з перших секунд народження, до більш гуманних і демократичних принципів виховання.

А як добре все це вписувалося в тоталітарну систему! Після народження — ніяких тобі мам і тат! Маля відразу потрапляло в «колектив» таких, як само, а до мами — тільки на короткі «побачення». Грудне вигодовування — зовсім не обов’язково. Штучне харчування «набагато краще», адже ще не відомо, якої якості в матері молоко, а вчені, лікарі, держава і ВООЗ краще знають, що потрібно маляті. Годівля суворо за графіком. Туге сповивання як прообраз законослухняності та вміння підпорядковуватися. До рук не привчати — нехай покричить, розвине легені. А заодно засвоїть, що криком у цьому житті нічого не доб’єшся: треба терпіти й чекати, поки «вищі» — медперсонал, батьки, партія та уряд — самі вирішать, що краще для пересічного громадянина країни, незалежно від віку й статі. А якщо маля, не дай Боже, захворіє, то в лікарні лежатиме саме — нехай звикає, що ні в армії, ні на зоні мами поруч не буде. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Ревнощі між сиблінгами

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Виховання дітей — це проблема, яка не перестане бути актуальною доти, доки існує людство. Змінюються часи і підходи у вихованні, з’являються нові й новітні теорії, вікова психологія переживає справжній бум, а книжкові прилавки завалені спеціальною літературою… Але проблем у кожній конкретній сім’ї чомусь не стає менше. Якісь складності породжені науково-технічним прогресом, змінами в суспільній свідомості, інші — непідвладні часу. Однією з таких «одвічних» тем є проблема стосунків між сиблінгами, а по-простому — між братами та сестрами.

Дуже часто, надивившись, як їхнє єдине чадо стає дедалі вимогливішим і примхливішим, не вміє ділитися й ладнати з іншими дітьми, батьки наважуються на народження другої дитини. Їм здається, що первісток ледь не автоматично перестане думати тільки про себе, стане турботливим і люблячим братиком чи сестричкою. На жаль, народження другої дитини може спровокувати ситуацію «аж до навпаки» і стати пусковим механізмом для розвитку наймахровішого егоїзму. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


«Давай помовчимо», або з дитиною на природу

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Ганна ЯЦЕНКО, Марія КИРИЛЕНКО

У розпалі довгоочікуваний час відпусток…Цілий рік мріялося про те, щоб погрітися на сонечку, вибратися до лісу, на річку чи озеро, до моря, приділити увагу близьким, потішити й оздоровити дітей. На практиці часом усе складається не зовсім так. І особливо це стосується дітей: дитина, замість пурхати й тішити нас веселим щебетом, раптом робиться просто нестерпною — вередливою, настирливою, неслухняною. У чому ж річ — це саме вона псує нам відпочинок чи, може, ми самі щось робимо не так? Хай там як, але відпочинок із дітьми на природі має свою специфіку.

Працюємо над внутрішнім налаштуванням

Сьогодні йтиметься про дітей дошкільного віку та молодших школярів. Підлітки прагнуть утекти на прогулянку з однолітками, а от малята, якщо їх не «здали» на літо бабусям, хвостиками — всюди за батьками.
Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Психологи часто вживають словосполучення «незріла особистість», маючи на увазі тих, хто не вміє керувати собою, брати на себе відповідальність за власне життя і за життя близьких людей. Такі люди рідко приходять на прийом до психолога — їх найчастіше приводять родичі, про них розповідають і на них скаржаться. Та як вони зробилися такими — безвільними, егоїстичними й егоцентричними, безвідповідальними, некерованими?

Як виховати нащадка так, щоб він «вовремя созрел»?

У психології немає однозначних відповідей і рецептів на всі випадки життя. Можна говорити лише про загальні підходи й основні принципи виховання. Адже немає на світі двох абсолютно однакових душ, типів психіки, наборів генів. Кожна людина є неповторною й непізнаваною, як непізнаваний до кінця всесвіт.

Одні й ті самі чинники можуть по-різному вплинути на конкретну людину. Турботливе, ніжне ставлення до дитини може призвести до того, що вона так само піклуватиметься і про власних дітей, а може, навпаки, зробити її егоцентриком. Суворе покарання для одного може стати уроком на все життя, а іншого лише озлобить та закріпить у ньому погані нахили. Тяжкі життєві випробування одного ламають, а іншого загартовують. Те, що для одного ліки, для іншого може стати отрутою. Виховання — це завжди неповторна творчість, заснована на суто індивідуальному підході. Не можна, прочитавши й уподобавши книжку із психології або педагогіки, почати механічно застосовувати її на практиці, не враховуючи особистісних особливостей вашої дитини, або ж просто копіювати те, як батьки виховували вас. Це нерозумно і навіть небезпечно, як небезпечна будь-яка жорстка схема. Необхідно спробувати зрозуміти дитину й постаратися розвинути те гарне, що в ній є.
Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter