“З політикою слід поводитися, як з вогнем: не підходити занадто близько, щоб не обпектися, і не дуже віддалятися, щоб не змерзнути”.

Антисфен

Людина сама вирішує для себе, чим цікавитися, як жити, мати чи не мати власні переконання, якою мірою цікавитися політикою. Але при цьому слід ураховувати, що гармонійний розвиток особистості включає в себе всі аспекти, зокрема й загальну ерудицію, соціальну зрілість, свідому громадянську позицію. Тому так важливо формувати всі ці риси в наших дітях. Але для початку замислимося: а як до політики ставимося ми самі? Чи не впадаємо в крайнощі? 

Крайність перша: аполітичність — реальна й декларована

Здавалося б, у такий непростий час, який переживає наша країна, майже не залишилося людей, що вирізняються повною аполітичністю. І все-таки вони є, хоча раніше демонстративних “нейтралів” було набагато більше. Такі люди часом надівають на себе маску людини, яка “над усім цим”, усіляко дають зрозуміти, що політика, мовляв, “брудна справа”.

Читати далі »

Якщо у вашій сім’ї надто часто виникають конфлікти, важливо проаналізувати й відстежити, не чи пов’язані вони з тим, що відбувається на роботі. Іноді одна конфліктна людина отруює життя не тільки колег, а й їхніх сімей. Адже ми неминуче приносимо додому невдоволення, напругу, роздратування і неабияк «обдаровуємо» усім цим наших близьких. 

Існує ціла наука — конфліктологія, яка вивчає природу, причини, види та динаміку конфліктів, методи запобігання їм та способи вирішення. Важливу роль при цьому відіграє наукова класифікація конфліктних особистостей. Однак у повсякденному житті набагато кориснішою може стати спрощена прикладна класифікація, яка допоможе виробити індивідуальний підхід до джерела конфліктів.

Розділимо таких людей на кілька груп, кожну з яких проілюструємо яскравими прикладами. Список може розширити (чи запропонувати свою класифікацію) будь-яка спостережлива людина, яка має досвід роботи в різних трудових колективах.

До першої групи слід віднести тих, хто прямо залежить від умов, у яких їм доводиться працювати. Це своєрідні «жертви неефективного менеджменту».

Читати далі »

Нерівний шлюб — це зовсім не екзотика, і стосунки в такому союзі не є якимись особливими, винятковими, такими, що формуються за іншими законами. Це традиційний союз чоловіка й жінки, який будується за загальними законами сімейної психології. І якщо доречно згадати про психологію вікову, то вона майже так само затребувана й у шлюбі між ровесниками.

Можна спостерігати, що нерівний шлюб стає дедалі традиційнішим у сучасному суспільстві. Все рідше він дивує, обурює і привертає особливу увагу. Практично нормою стала наявність молоденьких дружин у заможних чоловіків і молодих партнерів у ділових жінок. Такі «статусні» або ж примітивно корисливі шлюби нам не цікаві, поговоримо ліпше про ті випадки, коли панівними є не грошові чи представницькі інтереси, а любов і бажання побудувати міцну сім’ю.

Нові пісні на старі мотиви…

Які свідомі й підсвідомі чинники можуть бути провідними в бажанні зв’язати своє життя з людиною, чий вік набагато відрізняється від власного? Обговоримо тільки випадки, коли різниця у віці становить понад десять років.

Читати далі »

Рано чи пізно всі ми замислюємося про свій вік. І якщо в дитинстві та юності так цікаво відчути себе на рік старшим, то вже зовсім скоро кожен наступний день народження стає приводом до депресивних настроїв. Жінки з тривогою розглядають у дзеркалі нові зморшки, чоловіки прислухаються до себе під час нічних утіх… І хочеться не просто зупинити час, а повернути його назад… А в атмосфері витає культ молодості: зірки шоу-бізнесу, актори, рекламні персонажі, політики та інші публічні люди — всі вони демонструють чудеса омолодження і в 50 мають набагато кращий вигляд, ніж у 30. 

То що, прагнутимемо саме до цього? Почуватися не за віком моложавими, обдурювати оточення, Господа Бога, а головне — самих себе? Житимемо і вмиратимемо молодими, незалежно від віку? Тепер для таких, які вічно молодяться, обманюють час, — з’явився спеціальний термін: амортали (від англ. immortal, тобто той, хто живе вічно, безсмертний).

Звісно, кожен вирішує для себе, як визначитися в часових рамках. Але важливо розуміти: загравання із власним віком — річ непроста, психологічно травматична й підлягає осмисленню.

Читати далі »

1.  Спостерігайте за змінами у поведінці дитини. У перші ж тижні проявлятимуться негативні реакції. Поставтеся до цього з терпінням, не показуйте свого здивування, не дійте наперекір дитині.
2.   Не вдавайте, що нічого не трапилось. Дорослі, котрі  прагнуть уникати спогадів про горе, що переживає дитина, не оберігають її, а, навпаки,  залишають наодинці з психологічною травмою.
3.   Спостерігайте за дитиною, коли вона грає. Сприяйте іграм, що знімають напругу. Це можуть бути ігри з піском і водою, ліпка з пластиліну,  малювання фарбами.
4. Оточуйте дитину любов’ю, увагою і фізичною турботою. Обійміть її, візьміть за руку. Дотик має для дитини величезне значення. Це дозволяє їй відчути, що ви піклуєтеся про неї і готові допомогти. Саме зараз дитина найбільше потребує любові, розуміння і підтримки.

Читати далі »