«У кожної сім’ї є свій скелет у шафі …» – саме так визначає наявність сімейних таємниць популярна англійська приказка. При цьому цілком зрозуміло, що не всі факти нашої біографії стають надбанням оточуючих. Але ж буває і так, що ми маємо секрети від найближчих і дорогих нам людей. Це чудово обігрується в серіалах – таємниці плодяться і множаться, через них відбуваються драми і непорозуміння, вони раптово розкриваються і призводять до нового повороту сюжету … а потім все закінчується традиційним хепі-ендом. Проте реальне життя далеке від подібних кумедних ситуацій: наявність таємниць неабияким чином отруює сімейне життя, а розв`язку передбачити практично неможливо.

 Читати російською Читати далі »

Синдром емоційного вигорання (скорочено – CЕВ) – це абсолютно реальна загроза для всіх, хто працює з людьми. Це підступний стан, який поволі, непомітно опановує людиною. І неможливо згадати момент, коли воно почалося, і непросто відстежити його причини, і не завжди є можливість впоратися з ним без сторонньої допомоги. Це огидне явище, в якому частково винні й ті, хто відповідає за організацію праці. Однак цілком реально успішно протистояти емоційному вигоранню на початковому етапі. А ряд організаційних заходів з боку керівництва може захистити від цієї напасті весь колектив – для цього достатньо зовсім небагато знань і серйозне ставлення до проблеми.

 Читати російською Читати далі »

«У нас з чоловіком були прекрасні відносини, а з народженням дитини все змінилося», – так починають свою сповідь багато молодих жінок, які прийшли на прийом до психолога. Незалежно від рівня добробуту, життєвих обставин і умов проживання з народженням первістка життя неминуче змінюється, і часом просто не вистачає часу, щоб осмислити ситуацію. Тому в очікуванні дитини варто заздалегідь задуматися про деякі психологічні особливості відносин вже не з чоловіком, а батьком вашої дитини

 Читати російською Читати далі »

Окрім усього іншого, хотілося б розібратися (і в собі теж): протест проти існуючого стану речей — звідки він і навіщо, які прояви варто заохочувати, а які — коригувати у своїх дітях? Зізнаюся, починала досліджувати цю тему 10 років тому, і тільки недавні події примусили до неї повернутися…

В епоху соціальних потрясінь неминуче активізуються протестні настрої всілякого штибу. Та ось — відвирувало, відшуміло, відгриміло, ніби час переходити до консолідації та творчої праці, об’єднувати зусилля, щоб протистояти ворогові вже зовнішньому, — однак загальна напруга зберігається, вихлюпується на рівні спілкування в побуті і в соціальних мережах; у сімейних сварках та в конфліктах на роботі; у телевізійних ток-шоу та в новинних стрічках; в істеричних, мало конструктивних масових акціях по містах і селах.

Хто вони — люди протесту? Незгодні з системою (див. М.Кириленко “Людина в системі”, “Дзеркало тижня”, №8 від 29.02.2008 р.), борці за справедливість? Бунтівники, опозиціонери, інакодумці, дисиденти чи свідомі громадські активісти?

Читати далі »

Ми вже говорили про те, що однакової шкоди людині та її сім’ї можуть заподіяти як аполітично-апатична налаштованість самої людини, так і її хвороблива зацикленість на “великій політиці”. І якщо від того й від іншого дітей варто застерігати й оберігати, то от до громадської діяльності, навпаки — залучати, підштовхувати, втягати. Правда, для цього слід задуматися, якою мірою ця сфера відбита в нашому житті. 

Найбільш конструктивне — це завжди бути в курсі основних подій у країні і водночас активно включатися в життя того співтовариства, в якому ви живете. Таку діяльність найпростіше здійснювати в громадських організаціях, які є невід’ємним атрибутом громадянського суспільства, яке непросто і навіть драматично, але все-таки формується в нашій державі. Такі організації мають горизонтальні зв’язки, структурують суспільство, роблять соціальне життя багатшим, більш упорядкованим, розумнішим, гуманнішим.

Читати далі »