Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

image_pdfimage_print

Дітки в золотій клітці

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 19 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Напевно, всім, хто живе в певний історичний момент, здається, що саме їхній час пропонує найскладніші й досі не відомі випробування (зокрема й психологічні). Не виняток і сьогоднішній день. Окрім інших, нашому суспільству доводиться вирішувати складну й болісну проблему соціального розшарування. Не так давно, у період проголошуваної рівності, це явище також існувало, але в прихованому і трохи пом’якшеному вигляді. Багатії радянських часів не афішували своїх статків: партійні функціонери мали бути скромними, а підпільні приватні підприємці намагалися «не світитися», бо були у конфлікті з Кримінальним кодексом.

Не минуло і двох десятків років — і нас ніби машина часу закинула в умови, при яких цілі верстви населення потрапили у справжню соціальну м’ясорубку, а в ієрархії цінностей саме матеріальні блага вийшли на перше місце. І жертвами нових часів стали не тільки ті, хто не зміг пристосуватися до «дикого капіталізму», а й ті, хто не витримав випробування багатством, зокрема — їхні діти. У розвинених країнах століттями напрацьовувалися традиції виховання дітей із заможних родин. Це й закриті елітарні навчальні заклади зі спартанськими умовами, і традиція відправляти дітей «на свої хліби» мало не з 16 років, і повсюдна практика добродійності, при якій діти з малолітства звикають, що треба допомагати біднішим за тебе. Крім того, душевними проблемами багатих людей та їхніх нащадків займається армія психологів, психотерапевтів і психоаналітиків. Однак проблеми існують і там. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Руйнівна сила образи

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 19 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Свідомо чи несамохіть, більшою чи меншою мірою, явно чи потай від самих себе ми ображаємося — на батьків і дітей, родичів і сусідів, друзів і колег, начальників і підлеглих, знайомих і незнайомих. Образа буває гірка, пекуча, навіть смертельна. Її можна проковтнути, придушити, затаїти, а можна й виразити, висловити, вихлюпнути. Великі й малі образи супроводжують нас усе життя — як неприємні епізоди і як знакові події, що впливають на нашу долю. Образи схильні накопичуватися, розростатися, деформувати особистість, руйнувати здоров’я. У спектрі людських почуттів — це одне з найтемніших і найбільш руйнівних. Але образи можуть розсіюватися, розчинятися в інших почуттях, якщо ті досить сильні, — у почутті любові, дружби, здорового глузду і навіть гумору.

Скривджений завжди почувається жертвою несправедливості. При цьому суддя тут — він сам, і найчастіше до себе упереджений. Почуття образи — суб’єктивне: те, що для одного привід для серйозної образи, для іншого — не вартий особливої уваги епізод. Найбільш вразливі — люди егоцентричні, самозакохані й інфантильні. Їм завжди здається, що вони заслуговують ввічливішого поводження, іншого чоловіка чи дружини, вищої зарплати, кращої влади, іншої батьківщини. Потай — це завжди перебільшення своїх заслуг, страждань, місця в житті інших людей, своєї ролі в загальному житті. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


Криза середнього віку: вона лякає, а нам не страшно!

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 19 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Психологічні терміни нині в моді. Дедалі рідше ми скаржимося на поганий настрій і значно частіше — на депресію; не просто хвилюємося, а відчуваємо стреси. Ніхто до ладу не знає, що таке криза середнього віку, але вже років із тридцяти більшменш інтелігентна публіка починає до себе болісно прислухатися: може, вже «почалося»? Людина помислива, яка має час на самокопирсання, швидко знайде в собі очікувані симптоми.

Чи то засумували за минулою юністю, чи то закрався жаль з приводу невтілених планів та втрачених можливостей — одразу ставиться «самодіагноз»: це криза! Але ж подібні настрої абсолютно нормальні й різною мірою притаманні всім, хто вийшов із підліткового віку… Осіння пора завжди оповита легким смутком і тугою за яскравими літніми днями, але водночас не позбавлена своєї принадності й чарівності. І так само, як зміна пори року, цілком нормальним є процес дорослішання, дозрівання, старіння людини. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


З нового року — нове життя!

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 19 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Новий рік — це особливе, неповторне свято. В цей день ми перебуваємо під магією дати, символічного рубежу. Під дзвін годинника ми урочисто зазираємо в наше найближче майбутнє і дозволяємо собі сподіватися на краще життя. Для одних — це не більш ніж туманне формулювання, для інших — цілком реальні плани на майбутнє. Але, як свідчать дослідження, 70% планів, приурочених початкові нового року, бувають відкинуті й забуті вже до 1 лютого.

Що ж робити, щоб цього не сталося?

Тисячі людей під Новий рік обіцяють собі розпочати нове життя. Це може бути бажання кинути пити або курити; схуднути або підкачатися; взяти під контроль телевізор, Інтернет, комп’ютерні ігри, телефонні розмови; змінити роботу або хоча б перестати на неї спізнюватися; вивчити англійську або заговорити по-українському; навчитися підтримувати порядок у шафі або в сумці, на кухні або в голові; перестати жити подвійним життям; стати економнішим і навчитися планувати бюджет; налагодити стосунки зі своїми дітьми, батьками, колегами, сусідами; і взагалі стати терплячішим, стриманішим, добрішим, розумнішим, чеснішим, сміливішим і щасливішим. Та хіба мало чим ми незадоволені і що хотіли б змінити в собі і своєму житті! Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter


А якщо поруч усе ще нікого немає?

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Той, хто регулярно читає нашу рубрику, міг помітити, що в своїй останній статті ми не вказали тему нинішньої. Це не випадково: нам захотілося зробити невеликий відступ. Так чи інакше, всі наші публікації присвячені підготовці молоді до шлюбу. А либонь багато хто, можливо, ще не зустрів обранця чи обраницю. Деякі при цьому спокійно живуть, насолоджуються свободою й почуваються цілком комфортно. Ми ж хочемо звернутися до тих, хто, втративши надію знайти людину, з котрою бажали пов’язати своє життя, вважають себе невдахою.

Чому так багато серед нас людей, що не знайшли себе в сімейному житті? Причин безліч: нещасливе кохання, надмірна залежність від батьків (матеріальна чи психологічна), довгий шлях самореалізації або кар’єри, завищений рівень вимог до майбутнього партнера, закомплексованість, негативний досвід першого шлюбу, відсутність готовності піклуватися про іншу людину, складні життєві обставини. Проте не настільки важливо, через яку причину людина самотня, набагато істотніше, чи почувається вона при цьому обійденою, нещасливою; чи мучать її думки, що вона гірша за інших, не досить гарна, розумна, цікава. Нерідко це притаманно тим, хто ще в юності не зумів подолати свої комплекси. Людина потрапляє в зачароване коло: наявність комплексів заважає їй знайти супутника життя, а відсутність родини живить ці комплекси й породжує нові. Читати далі »

Vkontakte Facebook Twitter