Історія нашого міста невіддільна від історії села Будаївка, яке є колискою Боярки . Тому, вивчаючи історію рідного міста, нам треба знати істрію села Будаївка, походження його назви; ще нам треба знати історію походження села Боярка , яке носить тепер назву Тарасівка, а також – як сталося так, що колишня Будаївка перебрала назву сусіднього села, а згодом стала містом. Отже, нам доведеться звернутися до історії назв трьох населенних пунктів – стародавньої Будаївки, Боярки та Тарасівки.

Історична довідка про селище Будаївку – колиску нинішньої Боярки

Територія Боярки-Будаївки та її околиць була заселена з часів сивої давнини. Поблизу міста виявлено поселення пізьньотрипільської культури (ІІІ тисячоліття до н.е. ), кургани та поселення епохи бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.), кургани скіфських часів ( VI ст. до н.е.), посуд зарубинецької культури (ІІ ст. до н.е.), слов’янські поселення з часів існування Київської Русі. Територія нинішньої Боярки та її околиць була вкрита суцільними дрімучими лісами, про що свідчить наявність тут грунтів лісового походжння.

Перша згадка про село Будаївка в історичних докуметах з’являється на початку ХУІ ст. У цей час його територія перебувала під владою Литви, а потім її захопила шляхетська Польща.

На початку 17 ст. Будаївка належала магнату Корецькому, який жив у Білогороді (нині село Білогородка). Корецькі були православні литовські феодали, які згодом пристали до унії.

Мешканці Будаївки брали активну участь у козацько-селянських повстаннях проти польських магнатів, зокрема у національ-визвольній боротьбі під проводом Богдана Хмельницького.

Пагорб, на якому стоїть місцева церква, в минулому був невеликим слов’янським городищем-фортецею часів Київської Русі, яке з усіх сторін омивалося водою. Вчені вважають, що пагорб штучного походження. Боярське городище охороняється як історична пам’ятка.

Перші писемні згадки про Будаївку з’явилися на початку ХУІ см. Деякий час Будаївка на річці Притварці була власністю Києво-Печерської лаври.

Про Будаївку 19 ст. зберігся запис Л.Похилевича, ймовірно зроблений у 1887 році. Він пише про Будаївку, яка ще донедавна належала до Боярського приходу, потім стала самостійним приходом, нині ж, після відкриття Києво-Одеської залізниці і відведення лісовим відомством в 1881 році близько ста ділянок при станціх для продажу приватним особам,- не можна трактувати інакше, як примістя Києва. Примістя Києва – “тому, що не тільки включає багаточисельне різного роду і різної віри населення…, не лише служить резиденцією адміністративної влади, але й примістя це вже обзавелося лавками, складами, тракторами…, розкішними будовами з садами і квітниками, навіть літнім театром”.

Версії походження назви села Будаївка

Щодо походження назви “Будаївка” існує кілька версій. За красивою народною легендою, поселення заснував козак Будай, який більш, як 300 років тому звів кордонну фортецю. За іншою версією, воно походить від слова “буда” – підприємства по виготовленню з деревини маси поташу, дьогтю, вугілля, що було поширене на Україні в ХУІ-ХІХ ст. На території північної частини України до нашого часу збереглося близько 80 назв поселень з коренем “буда”.

Деякі краєзнавці виводять цю назву від племені будинів, про яких в У ст. до н.е. писав Геродот. Цю версію пропонував свого часу місцевий краєзнавець І.І.Іванов. Геродот згадував таємниче плем’я будинів, яке під час “великого переселення народів” могло заснувати не одне поселення. Якщо це вірно, то Будаївка Київська – слід племені будинів на початку багатовікового переходу на захід.

Проведення залізниці Київ – Фастів і значення цієї події для утворення згодом міста Боярка

У зв’язку з будівництвом у 1868 році залізничної колії Київ-Фастів, що проходила поблизу Будаївки, тут виникла залізнична станція Боярка . (22 км від Києва) Назву вона дістала від сусіднього села, яке з 1926 р. перейменували з Боярки на Тарасівку.

З побудовою залізниці праворуч виникло дачне поселення, яке теж називили Боярка за назвою залізничної станції.

Дачна Боярка швидко стала була улюбленим місцем відпочинку київської знаті та інтелігенції. Тут відпочивали і лікувались такі відомі письменники як Б.Д.Грінченко, Леся Українка, В.І.Самійленко (помер 12 серпня 1921 року і похований біля боярської церкви), С.Я.Надсон, Шолом-Алейхем, знаменитий композитор М.В.Лисенко, художник М.К.Пимоненко, артистка М.К.Заньковецька та багато інших видатних діячів науки і культури.

Походження назви міста Боярка

Розглядаючи походження назви нашого міста, треба пам’ятати, що ця назва запозичена у сусіднього села, яке тепер називається Тарасівкою. Отже, коли побудували залізницю, станції дали назву “ Боярка ”, згодом так називали і дачне поселення біля залізниці, потім вже казали Боярка-Будаївка , а згодом – тільки Боярка . А село Боярка , яке розміщається на “бояраках”, втратило свою назву і стало Тарасівкою. Такі згодом перетворення назв спіткають колишню Будаївку.

Назву міста “ Боярка ” етимологи пов’язують зі словом буєрак (байрак). Їхнє припущення стверджує такий факт. На складеному І.Ушаковим плані Києва 1695 р. в його околицях трапляються назви Боярак, Бояраки. Село Тарасівка, яке раніше носило назву Боярка , роміщується у ярах, у розмитій водою долині, а сусідня з ним Юрівка стоїть на горбаках, дослівно по-старослов’янському “на юру”. Таким чином: на юру – Юрівка, на буєраках – Боярка .

Існує також версія, що назва Боярка пов’язана з словом “ боярин ”, тобто, що ці землі були колись власністю когось з бояр . Ця версія навіть зустрічається в деяких словниках. Але вона ніколи не знаходила підтвердження ні у старожилів, ні у місцевих краєзнавців.

У 1926 році до території Будаївки включили й поселення навколо станції Боярка . Деякий час селище носило назву Боярка-Будаївка , а у 1938 році його віднесли до категорії селищ міського типу з навою Боярка . А незабаром Боярка стала вже містом.

Висновок

Таким чином, на прикладі вивчення історії назви нашого міста, ми можемо зробити декілька висновків. По-перше, ми бачимо, що неможливо відділити історію назви міста від історії тих земель, на яких це місто утворилося. По-друге, далеко не завжди можна напевне знати, чому саме так, а не інакше називається якесь місто. Іноді існує декілька версій, кожна з яких має право на своє існування. Дуже багатьом, наприклад, подобається версія, що назва Будаївка походить від назви стародавніх таємничих племен – будинів.

Закінчився Перший етап проекту «Школа громадської участі», який реалізовувався Інститутом соціокультурного менеджменту (м. Кіровоград) за фінансової підтримки Фонда Чарльза Стюарта Мотта.

Представники громадських організацій та благодійних фондів з усіх куточків України знайомились з історіями діяльності НДО України в соціокультурній сфері, вивчали роль центрів місцевої активності в розвитку громад; основні правила фандрайзингу та мотиви благодійництва; роль соціальної анімації у розвитку культури та громад тощо. З учасниками школи проводили навчання провідні спеціалісти: Руслан Краплич (Фундація імені князів-благодійників Острозьких (Україна), Василь Полуйко (президент Західно-українського ресурсного центру, м. Львів), Марія Петренко (Асоціація «Служіння», Росія), Збігнев Мерунські, Олена Хоткевич (Центри активності локальної, Польща), Лев Абрамов (президент ІСКМ, м. Кіровоград) та інші.

Але не тільки навчались учасники проекту. В перервах між сесіями вони на практиці застосовували свої знання: працювали з громадами, допомагали їм у реалізації соціальних проектів, об’єднували ініціативні групи задля вирішення певних соціальних питань, були ініціаторами багатьох цікавих ідей та проектів, яким дали життя у своїх регіонах.

Потреба територіальних громад у докорінних перетвореннях зумовила необхідність пошуку нових шляхів і підходів до вирішення всієї сукупності соціальних і культурних проблем. Тому надзвичайно важливо донести до громади думку, що саме вона повинна брати участь у позитивних перетвореннях. Голова правління ГО «Центр розвитку громад» Ангеліна Лахтадир взяла активну участь у проекті, щедро ділячись отриманими знаннями з колегами. Навчання лідера організації у «Школі громадської участі» вивело роботу з громадою на вищий рівень, дало поштовх до системної співпраці з СГО регіону. Силами ГО було розроблено масштабну Програму підтримки громадських ініціатив, підтриману Боярською міською радою. В рамках цієї Програми (2012-2015 рр.) відбулися наступні масштабні резонансні заходи: навчання громадських організацій розробляти та реалізовувати проекти; навчальні та практичні семінари; міський конкурс соціальних проектів; конференція ГО; молодіжний форум; ярмарок ідей; молодіжний мистецький фестиваль тощо. У співпраці з ГО та ініціативними групами у 2012-2013 рр. було реалізовано 12 соціальних проектів, спрямованих на громаду. «Центр розвитку громад» планує продовжити навчання як лідера організації, так і всіх членів. Наразі члени «Центру розвитку громад» розробляють стратегічний план розвитку своєї організації під керівництвом досвідченого тренера в рамках проекту: «Коучінг зі стратегічного планування» за фінансування Шведського агентства міжнародного співробітництва в області розвитку (Sida) та громадської організації ІСАР «Єднання».

Дружня команда «Центру розвитку громад» має на меті і надалі вивчати запит громади, створювати сприятливі умови для просування громадських ініціатив; навчати соціальних аніматорів, тобто людей, які живуть на території громади і мають бажання, знання, уміння, практичний досвід у питаннях розвитку громад, здатні активізувати громаду до суспільно корисної діяльності.

Інформаційно-аналітична служба ЦСПР: Марія Кириленко, Стас Яценко, Ольга Кириленко

История создания и развития Интернет-проектов Киево-Святошинского центра социально-психологической реабилитации населения.
Жизнь сама подталкивает к тому, чтобы искать новые формы работы. В наибольшей мере это касается информационного направления. В наше время невозможно работать по старинке, игнорируя современные тенденции. Однако современные информационные технологии требуют высококлассных профессионалов и значительных материальных затрат. Поэтому история развития сайтов в Киево-Святошинском центре – это рассказ об инициативе, энтузиазме и бесконечных трудностях.

На сегодняшний день наши Интернет-издания – это готовый информационный продукт с большим потенциалом дальнейшего развития и наполнения информацией, популяризированный и интересный широкому кругу пользователей. Наши сайты легко можно найти с помощью любых поисковых систем.

Однако существует ряд проблем, которые касаются как повседневной работы, так и перспектив развития Интернет-изданий. Но что вселяет наибольшее беспокойство – это нехватка ресурсов, чтобы сделать эти проекты жизнеспособными и независимыми от отдельных конкретных сотрудников. К сожалению, в существующих условиях с уходом программиста сайты прекратят свое существование без привлечения значительных средств. Остановимся на проблемах подробнее:

1. Для создания и обслуживания сайтов необходим высокопрофессиональный специалист широкого профиля: программист с навыками веб-дизайнера. Этот специалист должен быть способен создать сайт, обеспечить его безопасность от хакерских атак и вирусов, периодически устранять возникающие неполадки, уметь провести работы по оптимизации работы сайта, ежедневно обслуживать сайт и сервер, на котором он расположен, продвигать (популяризировать) его. Специалисты, обладающие подобной квалификацией, – из разряда высокооплачиваемых и абсолютно нереально привлечь их на те зарплаты, которые предусмотрены в центре. Наш программист осуществлял все эти задачи преимущественно в плане благотворительной помощи, но каждый день жизнь может заставить его оставить это направление работы.

2. Для успешного функционирования сайта необходим также редактор сайта, который будет осуществлять редакционную политику, редактировать тексты и отвечать за их качество. Необходимы также журналист и контент-мастер, который будет размещать на сайте материалы, обрабатывать фотографии и пр. Таким образом, для нормального функционирования солидного Интернет-издания необходим целый штат сотрудников, не предусмотренных в штатной структуре центра. У нас это осуществляет специалист по связям с общественностью и прессой, но в силу большого объема должностных обязанностей это также делается в значительной мере на голом энтузиазме с использованием личного времени.

3. Подобное направление деятельности требует значительных материальных затрат:

• Оплата труда штатных и привлекаемых сотрудников;
• Оплата аренды хост-сервера и продление доменного имени;
• Оплата скоростного безлимитного Интернета;
• Высокопродуктивные мощные компьютеры;
• Лицензионное программное обеспечение (в том числе операционные системы и антивирусные программы). Мы выходим из положения частично за счет случайных средств (в том числе личных), а нехватка лицензионного программного обеспечения создает большое количество серьезных технических проблем.

4. Существует некоторый дефицит информационных материалов по Чернобыльской тематике – грамотных и одновременно доступных простым пользователям.