ПОЛОЖЕННЯ про Києво-Святошинський центр соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи

З 2015 року цільовим призначенням Центру є здійснення заходів, спрямованих на надання соціальної, психологічної, освітньої, реабілітаційної та інформаційно-просвітницької допомоги ветеранам війни, учасникам антитерористичної операції та членам їх сімей; громадянам, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції; громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та населенню, яке проживає на території радіоактивного забруднення; особам, які працюють із зазначеними категоріями; пацієнтам цільових груп стаціонарних медичних та оздоровчих установ.Києво-Святошинський центр соціально-психологічної реабілітації працює насамперед з учасниками АТО, членами їх сімей та ветеранами війни.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації

ПОЛОЖЕННЯ

  про Києво-Святошинський центр соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи

30.03.2015 №93 м. Київ

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1) Києво-Святошинський центр соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи (далі – Центр) є бюджетною установою, метою діяльності якої є здійснення заходів, спрямованих на надання соціальної, психологічної та інформаційно-просвітницької допомоги ветеранам війни, учасникам антитерористичної операції та членам їх сімей; громадянам, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції; громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та населенню, яке проживає на території радіоактивного забруднення; пацієнтам Київської обласної дитячої лікарні в м. Боярка.

1.2) Центр заснований Міністерством надзвичайних ситуацій України та Київською обласною державною адміністрацією.

1.3) Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 1007-р Центр переданий зі сфери управління Міністерства надзвичайних ситуацій України до сфери управління Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі – Служба), що є органом управління.

1.4) Центр підпорядкований Службі та Київській обласній державній адміністрації.

1.5) Центр є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах державного казначейства та банків, печатку зі своїм найменуванням, ідентифікаційним кодом, штампи та бланки.

1.6) Центр має всі права і обов’язки юридичної особи, передбачені законодавством України, в тому числі:

1.6.1) укладати угоди;

1.6.2) набувати майнові та особисті немайнові права та нести обов’язки;

1.6.3) бути позивачем і відповідачем в судах.

1.7) Центр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, наказами Служби, розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації, іншими нормативно-правовими актами у сфері соціально-психологічної реабілітації та цим Положенням.

1.8) Місцезнаходження та юридична адреса Центру: вул. Хрещатик, буд. 83, м. Боярка, Київська область, Україна, поштовий індекс: 08150.

1.9) Повне найменування Центру: Києво-Святошинський центр соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

1.10) Скорочене найменування Центру: Києво-Святошинський ЦСПР.

1.11) Координація роботи та контроль за діяльністю Центру покладається на орган управління в межах наданих їм чинним законодавством та цим Положенням повноважень.

ІІ. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ЦЕНТРУ

2.1) Метою діяльності Центру є надання соціальної, психологічної та інформаційно-просвітницької допомоги ветеранам війни, учасникам антитерористичної операції та членам їх сімей; громадянам, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції; громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та населенню, яке проживає на території радіоактивного забруднення; пацієнтам Київської обласної дитячої лікарні в м. Боярка.

2.2) Для досягнення зазначеної мети Центр взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами, організаціями з питань, пов’язаних із соціальною та психологічною реабілітацією.

2.3) Основними завданнями Центру є:

2.3.1) надання соціально-психологічної допомоги хворим дітям, які знаходяться на лікуванні у Київській обласній дитячій лікарні в м. Боярка, їх батькам та медичному персоналу;

2.3.2) реалізація державної політики у сфері соціальної роботи з ветеранами війни, учасниками антитерористичної операції та членами їх сімей; громадянами, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції; громадянами, постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи, та населенням, яке проживає на території радіоактивного забруднення, шляхом надання їм соціально-психологічної допомоги;

2.3.3) участь у реалізації державних, регіональних та галузевих програм соціально-психологічної підтримки ветеранів війни, учасників антитерористичної операції та членів їх сімей, громадян, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та населення, яке проживає на території радіоактивного забруднення;

2.3.4) адаптація учасників антитерористичної операції та громадян, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, до нових умов економічного та соціального життя, розробка та реалізація профілактичних і реабілітаційних заходів, надання психологічної, інформаційної та різних видів соціальної допомоги зазначеній категорії громадян;

2.3.5) виявлення психологічних проблем у сім’ях ветеранів та учасників антитерористичної операції, громадян, які переселилися з тимчасово окупованих територій України та районів проведення антитерористичної операції, надання соціальної, психологічної та інформаційно-просвітницької допомоги членам їх сімей і особливо дітям;

2.3.6) забезпечення науково-методичного супроводу питань соціальної, професійної адаптації та психологічної реабілітації учасників антитерористичної операції;

2.3.7) навчальна підготовка волонтерів, а також спеціалістів (соціальних працівників, педагогів, лікарів тощо), які за своїми посадовими обов’язками працюють з учасниками антитерористичної операції, членами їх сімей та громадянами, які переселилися з тимчасово окупованої території України;

2.3.8) розвиток громад шляхом підтримки соціальної активності громадян та залучення до громадської діяльності учасників антитерористичної операції та громадян, які переселилися з тимчасово окупованої території України;

2.3.9) організація роботи щодо фізичної реабілітації ветеранів війни та учасників антитерористичної операції;

2.3.10) надання практичної допомоги місцевим органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування у розміщенні на території області громадян, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції;

2.3.11) здійснення міжнародного співробітництва, вивчення і поширення міжнародного досвіду з питань соціальної роботи із зазначеними категоріями громадян, надання соціально-психологічних послуг;

2.3.12) створення та впровадження ефективних форм і методів соціально-психологічної допомоги ветеранам війни, учасникам антитерористичної операції та членам їх сімей, громадянам, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції; особам, які працюють із зазначеними категоріями; громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, населенню, яке проживає на території радіоактивного забруднення, та пацієнтам Київської обласної дитячої лікарні в м. Боярка;

2.3.13) формування патріотизму, соціальної зрілості та готовності до життєвих випробувань у підлітків та молоді (військовослужбовців, школярів, військових ліцеїстів);

2.3.14) організація та проведення заходів, що сприяють оздоровленню дітей учасників антитерористичної операції, дітей, які переселилися з тимчасово окупованих територій України та районів проведення антитерористичної операції, дітей та населення, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

2.3.15) здійснення психологічної просвіти, психопрофілактики та психологічної реабілітації клієнтів Центру.

2.4) Центр проводить свою діяльність за такими напрямами:

2.4.1) соціально-психологічна допомога ветеранам війни, учасникам антитерористичної операції та членам їх сімей, громадянам, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції; громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, населенню, яке проживає на території радіоактивного забруднення, та пацієнтам Київської обласної дитячої лікарні в м. Боярка;

2.4.2) організація навчальних заходів для волонтерів та спеціалістів, які працюють із зазначеними категоріями;

2.4.3) інформаційно-аналітична та просвітницька діяльність;

2.4.4) методична підтримка діяльності соціальних служб і громадських об’єднань у межах компетенції Центру;

2.4.5) сприяння розвитку місцевих громад та соціально-економічного відродження постраждалих регіонів;

2.4.6) міжнародне співробітництво, вивчення і поширення міжнародного досвіду з питань соціальної роботи із зазначеними категоріями громадян, надання соціально-психологічних послуг та організація оздоровлення дітей;

2.4.7) сприяння реалізації міжнародних програм і проектів, спрямованих на соціальний розвиток спільноти та відродження регіонів.

ІІІ. СТРУКТУРА Й УПРАВЛІННЯ ЦЕНТРОМ

3.1) Штатний розпис та структура Центру затверджується Службою за погодженням із Київською обласною державною адміністрацією.

3.2) Діяльність Центру фінансується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, залучених згідно з законодавством України.

3.3) Управління Центром здійснює його директор, який несе персональну відповідальність за виконання покладених на Центр завдань.

3.4) Директор Центру призначається на посаду і звільняється з посади Службою за погодженням з Київською обласною державною адміністрацією. Призначення на посаду відбувається шляхом укладення контракту.

3.5) Директор Центру самостійно вирішує питання діяльності Центру за винятком тих, що віднесені до компетенції органів управління, а також:

3.5.1) організовує роботу Центру, розпоряджається його коштами, діє без довіреності від імені Центру і представляє його інтереси у відносинах з підприємствами, установами, організаціями, органами державної влади і органами місцевого самоврядування;

3.5.2) видає накази, інші розпорядчі акти, що є обов’язковими для виконання всіма працівниками Центру;

3.5.3) укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий, спеціальний, валютний та інші рахунки;

3.5.4) розробляє штатний розпис та подає його на затвердження в порядку, передбаченому цим Положенням;

3.5.5) призначає на посади та звільняє з посад працівників Центру;

3.5.6) вживає заходи щодо заохочення і накладає дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства України;

3.5.7) забезпечує підвищення кваліфікації працівників Центру;

3.5.8) вирішує питання збереження та ефективного використання майна Центру;

3.5.9) несе відповідальність за стан діяльності Центру та формування і виконання фінансових планів;

3.5.10) виконує інші функції відповідно до цього Положення.

3.6) На базі Центру залежно від соціально-психологічних потреб регіону створюються:

3.6.1) соціально-психологічна служба;

3.6.2) інформаційно-аналітична служба;

3.6.3) інші підрозділи.

IV. ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ЦЕНТРУ

4.1) Центр має право:

4.1.1) планувати свою діяльність згідно із цим Положенням;

4.1.2) у межах компетенції самостійно визначати форми і методи роботи, враховуючи запити та потреби громадян;

4.1.3) розробляти та надавати органам управління в межах їх компетенції пропозиції з питань удосконалення діяльності Центру, зокрема організаційно-правового, науково-методичного, інформаційного, матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

4.1.4) співпрацювати (у межах наданих повноважень) з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадськими організаціями, фізичними особами у порядку, визначеному чинним законодавством;

4.1.5) проводити соціологічні дослідження та опитування з метою з’ясування потреб жителів регіону в окремих видах соціальної та соціально-психологічної допомоги для використання результатів у практичній роботі;

4.1.6) організовувати підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників Центру;

4.1.7) брати участь в організації і проведенні атестації фахівців Центру з метою встановлення відповідних кваліфікаційних категорій та внесення відповідних змін до заробітної плати;

4.1.8) залучати міжнародну фінансову та технічну допомогу, міжнародні гранти, пожертвування вітчизняних підприємств та громадян на реалізацію благодійних програм і поліпшення матеріальної бази Центру;

4.1.9) засновувати інформаційні видання;

4.1.10) розповсюджувати науково-методичну та інформаційну літературу, власну інформаційну продукцію серед населення;

4.1.11) проводити науково-практичні конференції і семінари з теорії та практики соціальної роботи для спеціалістів різних фахових категорій;

4.1.12) укладати угоди з підприємствами, установами та організаціями, в тому числі іноземними, на виконання ними робіт, що сприяють ефективній діяльності Центру;

4.1.13) надавати в порядку, встановленому законодавством України, підприємствам, установам, організаціям та фізичним особам за договорами платні послуги; кошти від надання платних послуг спрямовувати на реалізацію соціальних програм Центру;

4.1.14) сприяти волонтерській діяльності у сфері надання соціальних послуг.

4.2) Центр зобов’язаний:

4.2.1) створювати належні умови працівникам Центру для ефективної праці, забезпечувати додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, загальнообов’язкового державного соціального страхування та виплат працівникам Центру, передбачених законодавством України;

4.2.2) дотримуватися фінансової дисципліни та збереження майна Центру, забезпечувати своєчасну сплату податків та інших відрахувань згідно з законодавством України;

4.2.3) забезпечувати своєчасні розрахунки з працівниками Центру;

4.2.4) забезпечувати кадрове укомплектування Центру (фахівцями з соціально-психологічної та інформаційно-аналітичної роботи – соціальними педагогами, соціальними працівниками, психологами, іншими фахівцями), які надаватимуть соціально-психологічну допомогу та послуги населенню і повинні мати відповідну освіту і кваліфікацію, а також проходити атестацію згідно з законодавством України;

4.2.5) гарантувати відвідувачам Центру конфіденційність і анонімність; працівники Центру не мають права розголошувати інформацію, що стала їм відомою під час професійної роботи з ними, крім випадків, передбачених законодавством України.

V. МАЙНО ЦЕНТРУ

5.1) Майно Центру становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Центру.

5.2) Майно Центру є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, Центр володіє, користується зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать законодавству України та цьому Положенню.

5.3) Джерелами формування майна Центру є:

5.3.1) майно, передане Центру органами управління;

5.3.2) капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

5.3.3) доходи, одержані від інших видів фінансово-господарської діяльності;

5.3.4) безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;

5.3.5) інші джерела, не заборонені законодавством України.

5.4) Центр має право розпоряджатися закріпленим за ним майном лише за погодженням з уповноваженим органом управління.

5.5) Центр має право здавати в оренду майно, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, що йому належать, а також списувати їх з балансу у порядку, встановленому законодавством України.

5.6) Центр має право орендувати майно, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності на договірних умовах у організацій, підприємств та громадян.

5.7) Центр несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах належного йому майна згідно з законодавством України.

5.8) Відносини Центру з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах діяльності здійснюються на основі договорів.

5.9) Центр має право з дозволу органу управління продавати обладнання, прилади, апаратуру тощо, що не використовується. Отримані в результаті відчуження зазначеного майна кошти спрямовуються на розвиток Центру і є державною власністю.

5.10) Майно та кошти Центру спрямовуються на досягнення мети його діяльності, а також на утримання і розвиток Центру.

5.11) Збитки, завдані Центру внаслідок порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються Центру за рішенням суду у встановленому законодавством України порядку.

VI. ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ

Виробничі, трудові і соціально-економічні відносини між адміністрацією Центру і трудовим колективом визначаються колективним договором, що приймається на загальних зборах працівників (не менше ¾ загальної кількості).

VІІ. ОБЛІК ТА ЗВІТНІСТЬ

7.1) Центр веде облік результатів своєї діяльності, здійснює оперативний, бухгалтерський облік та статистичну звітність згідно з законодавством України.

7.2) Фінансовий рік встановлюється з 01 січня до 31 грудня включно.

7.3) Річний фінансовий звіт Центру та баланс складається у терміни, визначені законодавством України.

7.4) Директор та головний бухгалтер Центру несуть персональну відповідальність за дотримання порядку ведення і достовірність обліку та статистичної звітності.

VІІІ. ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРУ

8.1) Припинення діяльності Центру здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації за рішенням засновників чи його правонаступників, а у випадках, передбачених законами, – за рішенням суду.

8.2) Ліквідація Центру провадиться відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

8.3) При ліквідації та реорганізації Центру працівникам, які вивільняються, гарантуються їх права та інтереси відповідно до трудового законодавства України.

ІХ.ПОРЯДОК ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ

Зміни до установчих документів вносяться шляхом спільного рішення органів управління та підлягають обов’язковій державній реєстрації згідно з законодавством України.

Заступник голови, виконуючий обов’язки керівника апарату адміністрації                                                            О.Б.Корбан




Мобінг – нове модне слово чи реальна небезпека?

 Про мобінг ми чуємо все частіше. Таке враження, що йдеться про епідемію нової соціальної хвороби. Судячи з численних закордонних публікацій, саме це підступне явище провокує звільнення з роботи, судові процеси, неврози, суїциди і матеріальні втрати, обчислювані в мільярдах. На робочому місці від нього страждають чоловіки і жінки, старі досвідчені професіонали і молоді працівники. Мобінг процвітає як у державних установах, так і в приватних фірмах.

Читати російською 

О моббинге мы слышим  все чаще.  Такое впечатление, что речь идет об эпидемии новой социальной болезни.  Судя по многочисленным зарубежным публикациям, именно это коварное явление   провоцирует увольнения с работы, судебные процессы, неврозы, суициды и  материальные потери,  исчисляемые  в миллиардах. На рабочем месте от него страдают мужчины и женщины,  старые опытные профессионалы и молодые работники. Моббинг процветает как в государственных учреждениях, так и в частных  фирмах.

   Этому явлению посвящают статьи, книги и сайты. Чтобы успешнее с ним бороться, появляются общественные организации; открываются горячие телефонные линии и вносятся изменения в законодательство. На нем  наживаются журналисты, психологи и юристы…  Так что же  это – реальная и нешуточная опасность  для каждого работающего человека или очередная «раскрученная» тема; новая напасть или давно существующее явление?  Попытаемся разобраться.

Что такое моббинг?

Термин «моббинг» родился в начале 80-х с легкой руки психолога и ученого-медика, доктора Ханца Леймана, который  провел исследование этого  явления на рабочих местах в Швеции.    Моббинг — это коллективный психологический террор  в отношении кого-либо из работников со стороны его коллег, подчиненных или начальства, осуществляемый с целью заставить его/ее уйти с места работы.  А проще говоря  –  это когда  в коллективе кто-то кого-то пытается выжить.   Подобное явление существовало всегда. Только вот палитра для   описания всех «прелестей», с которыми можно было столкнуться по месту работы, была ярче и разнообразнее:  травля, дрязги, склоки,  подсиживание, сплетни, подковерные игры, мелкие пакости и крупные подлости, стукачество, интриги, хамство, самодурство…  А можно сказать еще и так:  эмоциональное насилие, сексуальные домогательства, психологический садизм, инстинкт толпы…  Или вот эдак:  комплекс жертвы, неумение выстраивать межличностные отношения, неэффективное управление…   И это все о нем – о моббинге.

Безусловно, привлечение всеобщего внимания к тем  негативным процессам, с которыми  можно столкнуться на работе, – это большой шаг вперед по  части гуманизации общества, защиты  прав человека и общего улучшения качества жизни.  Ведь если какое-либо негативное явление у всех на слуху,  его  легче выявлять, изучать и разрабатывать методы борьбы с ним.  Вместе с тем,    широкомасштабное обсуждение какой-либо проблемы не обходится без весьма опасного «побочного эффекта»: шумиха способствует своеобразной популяризации социального зла под рубрикой  «А теперь, детки, повторим еще раз  слова, которые никогда нельзя произносить».  И все же будем надеяться, что плюсов в том, что явление получило свое имя и продолжает привлекать к себе всеобщее внимание, больше, чем минусов.

 Немного теории: моббинг, боссинг, буллинг…

Моббинг – это общий термин, который описывает несколько вариантов психологической травли на рабочем месте. Различают вертикальный моббинг – это когда коллектив ополчается против начальника или же начальник выживает неугодного ему работника  (этот вид моббинга еще называют боссингом – от английского boss, начальник). Горизонтальный моббинг предполагает травлю коллективом одного из  работников: «все против одного». Именно этот вид моббинга в наибольшей мере отражает содержание самого термина, произошедшего от английского «mob» – толпа.  А еще есть буллинг (термин, встречающийся преимущественно в Британии).  Чаще всего этим словом  обозначают травлю «один на один».  Приверженцы этого термина считают, что в любой коллективной травле все равно наличествует зачинщик и «вдохновитель» процесса.  Справедливости ради стоит еще упомянуть «сэндвич-моббинг»,   предполагающий одновременную травлю и по вертикали (начальством), и по горизонтали (со стороны коллег).

Для лучшего понимания  природы этого явления следует также учитывать, что моббинг может быть сознательный  (преднамеренный)  и неосознанный (стихийный).   Сознательный моббинг – это целенаправленные действия, имеющие конкретную четко сформулированную цель: создать человеку такие условия, чтобы он уволился с занимаемой должности.  В этом случае речь чаще всего идет о корыстных мотивах – занять чью-то должность, провести на нее кого-то из «своих», выслужиться перед начальством. Неосознанный – это когда  человек не отдает себе отчета в том, что занимается травлей.  Просто кто-то из коллег  вызывает у него постоянное раздражение, которое накапливается и которое уже просто нет сил сдерживать: «Как он (она)  меня бесит!» – говорим мы  в таком случае. Но это только лишь  чувства и эмоции (пусть и не лучшего толка), а не коварные планы по изгнанию кого-либо из коллектива.

Моббинг также может быть латентный и открытый, индивидуальный и групповой. А еще – хронический или самовозрождающийся – когда, выжив одного коллегу и немного поскучав, «коллективчик»  принимается за новую жертву.  Точно так же может себя вести «серийный буллер-киллер» (наиболее часто встречающийся  среди руководителей  отделов), который «мочит» жертву за жертвой.   Нередко также попадаются буллеры-вампиры, которых  интересует преимущественно процесс (попить кровушки), а вовсе не результат в виде увольнения коллеги или подчиненного.

В чем проявляется моббинг?

Практикуемые способы выживания человека с работы весьма разнообразны: отказ в помощи и общении; игнорирование просьб;  негласный бойкот;  пресечение деловых контактов;  провоцирование стрессовых ситуаций;  разного рода унижения. Занимающиеся моббингом, регулярно ставят под сомнение  профессиональную компетентность коллеги; игнорируют его  успехи; за его достижения хвалят других; способствуют тому, чтобы работник был  нагружен лично ему неприятными  обязанностями   и пр. Не менее действенны  и  всякого рода мелкие пакости:  перепутать бумаги; удалить нужные файлы; испортить технику; «заморить» любимые цветочки;  распустить порочащие человека сплетни; не позвать к телефону; не передать важную информацию; сделать объектом насмешек или двусмысленных шуток;

Однако все вышеперечисленные методы применяются при  сознательном  моббинге, заниматься которым – удел негодяев (неосознанный моббинг – это явление более тонкое и лежащее в плоскости не столько поступков, сколько психологических реакций).

Кто может стать жертвой  моббинга?

Провоцирующими могут быть определенные черты характера работника – закомплексованность, тревожность, мнительность, склонность к синдрому жертвы. Такие люди просто притягивают неприятности и недоброжелательное к себе отношение.   Хотя считается, что объектом нападок  может стать любой человек, который хоть каким-то образом отличается от большинства: умнее/глупее; богаче/беднее; красивее/уродливее; новичок/«старичок»; провинциал/городской; другой национальности; «не того» пола;  приезжий;   получивший  повышение/понижение по службе   да и вообще волею судеб каждый работающий человек –  как говорится, от сумы да от тюрьмы (т.е. от моббинга да  боссинга)  не зарекайся.

Стать объектом травли может и человек, который как бы «заслужил» нехорошее к себе отношение: необязательный,  ленивый, обладатель дурных привычек и пр. Кто сказал, что  мы должны одинаково хорошо относиться ко всем без исключения сослуживцам и моментально начинать любить всякого  новичка, появившегося в коллективе?  Кто нас может заставить испытывать симпатию к коллеге, который регулярно срывает график сдачи работ, подводит весь коллектив, неопрятен, безалаберен, а то и вовсе далек от порядочности? А если он  нытик, прилипала и мелкий интриган? Вполне  нормально, если приход нового человека сопровождается периодом притирания, во время которого к человеку присматриваются и испытывают его в разных ситуациях, наблюдая, как он себя поведет.  А если человек так и не пришелся ко двору?  В нормальном здоровом коллективе и «притирание», и даже возможное «отторжение»  проходит само собой, между ДЕЛОМ как череда мелких рабочих конфликтов. Нередко интенсивная работа и здоровая атмосфера «перемалывают» (пусть и не сразу) самых нерадивых работников. А те,  кто так и не прижился,  увольняются «скучно» и без скандалов. Совсем иначе это происходит в коллективе, где наблюдаются не совсем здоровые процессы. В этом случае моббинг может стать коллективным «развлечением» и тогда все вопросы –  к руководству.

В рамках одной статьи нет возможности ответить на жизненно важные вопросы: чем грозит моббинг; как не стать его жертвой; какие просчеты в руководстве могут спровоцировать это отвратительное явление. Об этом в наших следующих публикациях.

Наиболее типичные  последствия моббинга.

Ни в коем случае нельзя недооценивать возможное негативное влияние моббинга на здоровье, психику и даже судьбу человека, который ему подвергается.

Травля на работе может привести к возникновению чувства социальной неполноценности; заболеваниям на нервной почве; проблемам  со сном;  нервным срывам; депрессивным состояниям;  инфарктам и даже самоубийству.  Ужасное ощущение «все против меня» разрушает психику человека;  фатально влияет на его самооценку. Работник  начинает сомневаться в себе,  своей компетентности и     способности ладить с другими людьми. Наиболее парадоксально, что человек, подвергающийся систематической травли, упорно не желает уходить с  работы.  Борьба ради борьбы приводит к сдвигам в психике: желание «победить»  глобализируется и превращается в суперцель. Место работы представляется особо ценным и чуть ли ни единственно возможным. Возникает иллюзия, что он больше никогда не сможет найти себе «место под солнцем».

У жертвы моббинга может развиться подозрительность на грани паранойи.  Рядовые и даже рутинные неурядицы и сбои в рабочем процессе начинают ему казаться происками врагов.  В самом  невинном замечании чудится  ирония, сарказм и скрытая критика.  Человек начинает подозревать приятелей и подруг по работе в двурушничестве и предательстве. Издерганность, напряженность, завышенная готовность защищаться, переходящая порой в агрессию – и вот  от человека реально отворачиваются те, кто даже и не думал участвовать в его травли.   Истощение нервной системы неизбежно сказывается на качестве работы.  Таким образом, к моменту увольнения  ни у кого не возникает сомнения в правомерности такого исхода.  И долгое время спустя человек все еще может находиться  в состоянии  посттравматического стресса. А приобретенная неуверенность в себе впоследствии может серьезно навредить на новом рабочем месте и повлиять на всю жизнь.

В этой длительной психологической войне не бывает победителей: жертва обессилена   и нередко больна;  страдают ее родные и близкие… Тех, кто «выиграл»,  можно только пожалеть, как всякого, кто  ступил на путь морального разложения…. А  организация, в которой имели место подобные события,   терпит значительные материальные и моральные потери: убытки из-за падения производительности труда;  подорванная репутация; уход (иногда несколько отсроченный) хороших профессионалов, которые не хотят ни  участвовать в подобных играх, ни идти на риск стать  следующей жертвой.

 В рамках одной статьи нет возможности ответить на жизненно важные вопросы: как не стать жертвой моббинга и какие просчеты в руководстве могут спровоцировать это отвратительное явление. Об этом в наших следующих публикациях.

  Мария КИРИЛЕНКО

По материалам индивидуальных  консультаций психологов

Киево-Святошинского Центра социально-психологической реабилитации населения и его информирования по вопросам последствий Чернобыльской катастрофы




Психологічні вечорниці в ЦСПР

1212Сьогодні, коли ми стикаємось з безліччю проблем, коли українці змушені протистояти зовнішній агресіїї та її жахливим наслідкам, знання з психології актуальні як ніколи. Ці знання допомагають краще зрозуміти себе, один одного, допомогти тим, хто постраждав в АТО, чи страждає на депресію. Розуміння людської душі є одним з найважливіших життєвих вмінь, складовою мудрості. Проте його не просто здобути. Знання психології робить життя простішим завдяки можливості враховувати реакціїї оточуючих людей, а застосування практичної психології дає змогу покращувати взаєморозуміння, вчасно та конструктивно вирішувати конфлікти. Психологічні знання потрібні у різних сферах: ефективній самоорганізаціїї часу, вирішенні міжособистісних конфліктів у різних колективах тощо. Минулого тижня на психологічних вечорницях, що проходили на базі ЦСПР,  присутні знайомилися з таким поняттям, як “архетип” та вправлялися в самопізнанні під керівництвом сертифiкованого травматерапевта у методi EМDR Оксани Коннорової.

1223

Лариса КОСТЕНКО




Вшанування пам’яті жертв другої світової війни

11651018_967945813251187_1326425001_nДиректор Києво-Святошинського ЦСПР взяла участь в урочистій церемонії, присвяченій Дню скорботи і вшанування пам’яті жертв другої світової війни. «Війна ніколи не закінчується війною. Вона завжди закінчується миром», – наголосив перший заступник міського голови Валерій Скочко під час урочистостей з нагоди Дня скорботи та вшанування пам’яті жертв Другої світової війни в Україні
У районному заході 22 червня взяли участь також радник голови Києво-Святошинської райдержадміністрації Михайло Лєзнік, голова Боярської міської організації ветеранів Лідія Хоменко, голова районної ради ветеранів Анатолій Пастовенський, представники ветеранських організацій та учасники АТО.
Урочиста хода до обеліску Слави завершилась покладанням квітів та хвилиною мовчання.




Запрошуємо! Програма відпочинку “YMCAPeaceCamp”

ДО УВАГИ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ!

На дітей 10-15 років чекає цікава тижнева Програма відпочинку “YMCAPeaceCamp”!

  • Час дії Програми: 4-11 липня 2015 року
  • Місце проведення: Києво-Святошинський ЦСПР, вул. Хрещатик, 83, м. Боярка (Схема та контакти)
  • Організатори: Міжнародна молодіжна організація YMCA (Сайт організації)
  • Куратор: Пустовойт Юлія (099-06-99-142)
  • Учасники: діти віком 10-15 років
  • У програмі: спортивні змагання та скаутські майстерні; творчі майстер-класи: танці, аматорський театр, handmade, цікаві воркшопи
  • Реєстрація: до 26 червня 2015 року
  • Докладніше за номером: 097-862-31-31– Вікторія

Наша довідка:
logo_uaМіжнародна організація YMCA відома у світі своїми молодіжними та дитячими програмами та має багаторічний досвід в організації та проведенні таборів відпочинку на локальному та національному рівнях.
YMCA – це одна з найбільших молодіжних організацій в світі. Вона була заснована в Лондоні в 1844 році Джорджем Вільямсом і сьогодні нараховує близько 45 мільйонів молодих людей у майже 125 країнах світу.
YMCA України це – всеукраїнський, молодіжний, нерелігійний волонтерський рух, який об’єднує молодих людей для особистісного зростання, взаємної допомоги та соціального служіння. Завдяки Християнським принципам, на яких базується діяльність організації, YMCA сприяє гармонійному фізичному, інтелектуальному та духовному розвитку людей. YMCA України є дійсним членом YMCA Європи та асоційованим членом Світового Альянсу YMCA.