Особливості волонтерської роботи з вимушеними переселенцями з районів проведення антитерористичної операції

Вимушені переселенці – це нова категорія громадян України, що потребує до себе особливого ставлення з урахуванням складних життєвих обставин, у котрих вони опинилися. Вони дуже різні, ці гості нашого міста чи села,  – симпатичні і не дуже, з вищою освітою чи зовсім не освічені,  ввічливі чи хамовиті, патріоти чи сепаратисти. Насправді процент «нормальних» людей і таких, з ким, на жаль, завжди будуть проблеми, приблизно такий самий, як і в суспільстві в цілому. Але всі вони українці, всі вони в біді і всі потребують допомоги.

Декілька порад, як правильно себе поводити з вимушеними переселенцями з районів проведення антитерористичної операції

Не дозволяйте собі під час спілкування хоч якимсь чином виявляти свої політичні погляди (як би складно це не було).

Пам’ятайте, що люди опинилися в ситуації вимушеної міграції не з власної волі, а підхід «самі винні» – і негуманний, і несправедливий,  особливо з урахуванням кожної конкретної ситуації. Часто це люди психологічно травмовані різкими змінами в житті, страшними картинами поранень, смертей, руйнації власного житла. Вони брутально відірвані від рідної домівки, втратили все, чим жили багато років, – звичний життєустрій, улюблену роботу, друзів… Подібний стрес не може не відбитися на поведінці людей (аж до неадекватності). Тож при спілкуванні будьте готові виявляти якомога більше терпіння та розуміння.

Не уособлюйте всю категорію вимушених переселенців з тими особами, котрих вам довелося пізнати не з кращої сторони. Пам’ятайте, що найбільш помітними можуть бути люди нахабні і такі, що не гребують брехнею чи фантазуванням, щоб отримати бажане. А тих, хто конструктивно вирішує свої проблеми (знайшли роботу та житло, нових друзів та підтримку), просто важко відрізнити від інших жителів вашого населеного пункту.

При спілкуванні тримайтесь спокійно, трохи відсторонено, без запопадливості чи навіть сюсюкання, не включайтесь емоційно в проблеми, що озвучуються.

Не дивуйтесь, якщо хтось із переселенців демонструватиме завищений рівень претензій – приміром, вимагатиме одяг, продукти харчування чи ліки вищої якості. Серед них можуть бути люди ще донедавна з високим рівнем прибутків, які не можуть миттєво перебудуватися на скромний спосіб життя. Спокійно поясніть, що благодійним шдяхом є можливість забезпечити лише більш дешеві речі.

За можливості не робіть великої різниці між вимушеними переселенцями та іншими категоріями вразливих верств населення.  Пам’ятайте, що міру страждань і негараздів цих людей ви знаєте лише з їх слів. Їхнє становище може бути навіть краще, аніж у когось із місцевих, хто просто мовчить про свої біди.

Не дозволяйте таким людям формувати у вас почуття провини. «Ви нас бомбили», «ви тут жируєте, а у нас…», «ви все життя тепер маєте нас годувати і лікувати…»  – висловлювання з життя. Але «гра» може бути більш вишуканою – ви і не зчуєтесь, як почнете відчувати, що це ви особисто у всьому винні – і війну почали, і голосували не за тих, і взагалі не маєте права на благополучне життя. Тому уникайте розмов, що напряму не стосуються справи.

Враховуйте, що іноді скарги на негаразди – це своєрідний спосіб привернути до себе увагу та не відчувати себе на самоті. Людям реально страшно опинитися в чужому середовищі в невизначеному статусі, з обірваними соціальними зв’язками, без надії на дружню небайдужу підтримку. Особливо загостреним це відчуття є в перші тижні.

Постійно спілкуйтесь з іншими волонтерами, котрі працюють з вимушеними переселенцями. У вас буде змога дізнатися про конкретних осіб з числа тих, хто оселився у вашому населеному пункті, – який у них матеріальний стан, чи часом не є вони «професійними жебраками», що цілі дні лише тиняються населеним пунктом з розрахунку чимсь поживитися, чи не помічені в дрібних крадіжках (бувають і такі).

Якщо це доречно в конкретній ситуації, нагадуйте біженцям, що благодійна допомога – тимчасова, і їм необхідно планувати своє майбутнє – шукати роботу, житло, підтримку рідних.

Враховуйте, що серед вимушених переселенців бувають як провокатори, так і люди істеричного складу, з ознаками психопатії. Тому ні за яких умов не  йдіть з ними на відкритий конфлікт.

Тримайте зв’язок з місцевою самообороною: іноді поводження людей формально не становить небезпеки для оточуючих, і викликати міліцію ніби немає підстав, але разом із тим ситуація потребує стороннього втручання. В цих випадках  буває доречною допомога представників місцевих активістів.