Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

image_pdfimage_print

12 червня 2014 року у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення в рамках співпраці з пришкільними таборами відбувся тренінг на командоутворення. Подібні тренінги не лише цікаві для малечі, але й дуже корисні, оскільки мають на меті об’єднання та згуртування колективу, набуття практичних навичок злагодженої взаємодії та вироблення спільної стратегії всіма учасниками.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Трохи опишемо, як усе відбувалося. Діти розподілилися на дві команди і це одразу заклало основи змагальності та здорової конкуренції, додало драйву у все, що потім відбувалося. Команди обрали капітанів, придумали назву та девіз. І ось, будь ласка, – маємо готові до змагань веселі та завзяті команди «Козачий народ» та «Гарячі перці». Заняття проводили тренери-волонтери Світлана Камінська (ГО «Центр розвитку громад»)  та Юлія Апостолова (Боярський туристичний клуб «Іскра»).

Опишемо декілька вправ, котрі з честю виконали всі учасники.

Вправа «Лабіринт». Усі учасники команд по черзі мали пройти із зав’язаними очима намальований на асфальті лабіринт. У той час, коли один з учасників виконує завдання, всі інші, розмістившись по периметру, підказують напрям руху. При чому мають право сказати лише одне слово: «ліворуч», «праворуч», «прямо», «стоп». Якщо учасник, що йде лабіринтом, наступає на лінію або хтось каже більше одного слова, – команді нараховується штраф. Це завдання команди виконували із жвавою цікавістю та великим задоволенням, хоча воно й дуже непросте: потрібно було всією командою виробити певну стратегію, всім бути уважними та зібраними. А ось той, хто проходив лабіринт, мав довіряти команді, прислухатися та чітко виконувати дії.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Вправа «Паровоз». Учасники кожної з команд вишиковуються в колону по одному та кладуть руки тим, хто спереду, на плечі. Всім учасникам команди, враховуючи капітана, що очолює колону, зав’язують очі. І лише останній учасник може все бачити і керує командою, передаючи напрям руху шляхом натискання на плечі: ліворуч/праворуч – потискання відповідного плеча; прискорення руху – одночасне потискання обох плечей; смикання назад – зупинка.

Вправа «Павутиння». Плетиво з резинової мотузки було натягнуте між двома деревами на відстані близько 5 метрів. Найважче завдання дісталося капітанові команди — він мав забезпечити проходження кожного з членів своєї команди через хитросплетіння «павутини» таким чином, щоб учасник не торкнувся мотузки. Якщо ж дотик все ж відбувався, – вічко закривалося прапорцем і в подальшому не використовувалося. Капітан команди на свій вибір видавав учасникам фішки з цифрами, які визначали послідовність проходження через павутину. Членам команди також дозволялося допомагати своїм товаришам, які проходили павутину: подавати руку, «передавати» учасників з рук у руки тим, хто знаходився по різні сторони павутини, «протягувати» їх через вічка, тримаючи за руки. Така допомога з боку капітана та товаришів по команді сприяла вихованню почуття довіри у учасників тренінгу. Після цього нелегкого іспиту, з яким успішно впорались обидві команди, учасникам було запропоновано випробувати себе у ролі капітана. Майже всі відчули себе здатними бути лідерами та брати відповідальність за долю своїх товаришів. Протягом усього тренінгу було чітко видно, як змінювалися від завдання до завдання стосунки між учасниками, зростала довіра між ними, формувався командний дух.

Vkontakte Facebook Twitter