5 червня  2013 року у Всесвітній день охорони навколишнього середовища до Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення були запрошені учні Боярських шкіл (ЗОШ №1 та  №2),   щоб цікаво і з користю відзначити це екологічне свято.
Спеціалісти ЦСПР Інна Хохлова та Вероніка Шевель  провели  з молодшими школярами, що перебувають у шкільних таборах, заняття «Екологія водойми».

Розпочали бесідою про природу Боярки, її історичну роль (на початку ХХ століття було престижно проводити літо на дачах по вулиці Хрещатик), насолоджуючись цілющим настояним на соснах повітрям. Говорили про велику кількість водойм у місті та за його межами. Оцінювали рівень чистоти води і зображали своє бачення як чистого, так  і забрудненого водного середовища. Говорили про свою роль у збереженні та відновленні чистоти ставків нашого міста.

Соціальний педагог Анна Фломбойм працювала з учнями-чвертокласниками за темою «Сміття». Діти, керуючись власним досвідом, розповідали, що таке сміття; визначали, які речі туди потрапляють та що з ними відбувається далі.  У рухливій грі школярі вчилися утилізувати пластикові пляшки і змагалися, яка команда помістить більше пляшок в стандартний сміттєвий пакет.
Після занять для учнів ЗОШ №2  театр «Рукавичка» показував лялькову виставу «За екологію природи і душі».

Випускники 4-го класу разом із своєю вчителькою Макаровою Галиною Василівною (ЗОШ №1) вигадали власну  повчальну історію і з великою майстерністю продемонстрували її спочатку молодшим (1 загін), а потім старшим (2 загін) глядачам.  Юні артисти були дуже переконливі у своєму заклику берегти природу, тож однаковий інтерес охопив усіх глядачів незалежно від віку: яскраві герої, злагоджена робота. Після вистави продовжилась робота  спеціалістів ЦСПР із підлітками. Було проведено заняття «За життя без сміття» та «Проблема сміття: масштаб планети, міста, моєї свідомості», метою яких було формування свідомого і відповідального ставлення до проблеми збереження навколишнього середовища.
А з дітьми початкових класів ЗОШ №1 соціальним педагогом Тетяною Шпицею було проведено заняття «Правила екологічної поведінки» (другий-третій класи, вчитель Рябчук Ірина Іванівна). Заняття з екологічної тематики були розроблені в рамках проекту “Еко-марафон”, що реалізовувся у березні-травні 2013 року за підтримки Боярської міської ради (конкурс соціальних проектів “Ярмарок ідей”).

Виконуючи вправи на екологічну тематику, діти-школярі усвідомили значення природи у житті людини, вчились піклуватися про збереження природних скарбів, цінувати та любити навколишній світ. Результатом спільної роботи стало створення «Правил поведінки на природі». Це особливо важливо для дітей у літній період, оскільки після завершення роботи шкільного табору  діти   будуть проводити канікули в різних куточках країни і зможуть втілити на практиці екологічні знання, отримані в центрі.

6 червня 2013 р.  у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення відбувся методичний семінар для співробітників центру та психологів-практикантів за темою «Балінтовська група як форма супервізії».
Балінтовська група є надзвичайно корисним інструментом для роботи в усіх сферах, де  існує контакт в системі «людина – людина».
За даними Міжнародної організації охорони здоров’я, професія психолога, лікаря, психіатра, педагога, соціального працівника, психотерапевта та юриста є найбільш небезпечними з точки зору деструктивного впливу стресу на людей, що займаються цими професіями:

• 36% психологів, у більш легкій або в важкій формі страждають на психосоматичні захворювання;
• 50% психологів, “близько знайомі” з синдромом емоційного та професійного вигорання;
• у 14% психологів, які працюють з важкими категоріями клієнтів/пацієнтів, їхня робота (без проходження реабілітаційних заходів самодопомоги – наприклад, проходження балінтовськіх груп) скорочує життя фахівця на 10 – 15 років.

 Для вирішення цих проблем  у 1950 р. була створена  така форма групової психодинамічної роботи, як балінт-групи. Балінт-групи – форма групової психологічної роботи , в ході якої її учасники (лікарі, психотерапевти, медичні психологи , соціальні працівники – 8-12 осіб) представляють ті випадки зі своєї практики, з якими виникли певні проблеми. Крім цього, сьогодні балінт-групи застосовуються як форма навчання студентів і метод підвищення кваліфікації. Такі групи названі іменем угорського психоаналітика Міхаеля Балінта, президента Британського психоаналітичного товариства.

Міхаель Балінт (Міхаель Маріус Бергсман, 1896-1970) народився в Будапешті в сім’ї лікаря.  У 1918 р., в рік закінчення медичного факультету Будапештського університету, він прочитав  «Три нариси з теорії сексуальності» і «Тотем и табу» Зигмунда Фройда та серйозно захопився психоаналізом. Незабаром він переїхав до Відня і почав відвідувати лекції Ш. Ференці (той став у 1919 р. першим у світі університетським професором з психоаналізу).

У 1924 р. Міхаель Балінт повернувся до Будапешту, де незабаром став членом Будапештського психоаналітичного товариства. В 1930-х рр. він почав проводити семінари з практикуючими лікарями, на яких вивчались психотерапевтичні можливості звичайної лікувальної практики. В 30-х рр. Балінт емігрував до Великобританії, де працював у  Північному Королівському госпіталі в Манчестері, а з 1945 р. –  в Тавістокському госпіталі в Лондоні. Саме там у 1950 р. він почав проводити свої психотерапевтичні групи  з лікарями.

Балінтовські групи не проводяться задля обговорення діагнозів, дискутування теоретичних концепцій чи вироблення рекомендацій з лікування. Група Балінта побудована скоріше на принципах емпатії, терпимості і підтримки. Працюючи разом (групою) над пошуком «загублених почуттів», над формуванням вміння оперувати почуттями – давати їм назву і знати, як з ним поводитись – група розвиває у спеціаліста навички відчувати пацієнта, внутрішньо бачити його, краще розуміти себе, адекватно надавати допомогу.
Балінтовська група, є найбільш ефективним і безболісним для психологів та людей «допомагаючих»  професій, способом, позбутись хвороботворних переживань і думок, індукованих клієнтами або пацієнтами в їх душу, думки і серце.

 Тетяна БОНДАРЕНКО, методист ЦСПР

Лише уявіть! На виставці у творчій залі Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення представлені роботи 4-річної дитини (5 років їй виповнилося лише 1 травня 2013 року).

Маленька майстриня – боярчанка Поліна Осика – проживає в історичній частині міста Боярка та залюбки відвідує студію «Прикладне мистецтво» (керівник – Сухорукова Людмила Дмитрівна), що діє при Боярському будинку культури. Дівчинка вчиться у студії не так давно – із жовтня 2012 року. Цікаво, що мистецтво увійшло в її життя завдяки старшій сестричці Софійці, яка вже закінчила 1-й клас Боярської ЗОШ №1.

Через часті хвороби Полінка не відвідує дитячий садочок, проте її здібності просто вражають – дівчинка займається танцями, петриківським розписом, ліпить із пластиліну, шиє м’які симпатичні іграшки. Полінці в усіх її творчих проявах допомагає мама, котра добре малює.

Хто знає, чи пов’яже Полінка своє життя із мистецтвом у майбутньому, але сьогодні її батьки щасливі, спостерігаючи такий всебічний та гармонійний розвиток дитини. Адже дівчина отримує від творчої праці задоволення, із запалом та натхненням виконує кожну наступну роботу.