Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

Казки та притчі як один із методів роботи в наративі

Автор: Editor Опубліковано: Грудень - 15 - 2012
image_pdfimage_print

233Розповідання історій  –  це важливий механізм  осмислення навколишнього світу.

Казки та притчі є одним із видів тексту.  Історії, казки і притчі були тим засобом народної психотерапії, який лікував душевні рани задовго до виникнення психотерапії як науки.

Вони можуть бути складені  ведучим  або їх можна отримати  із будь-яких джерел інформації.

Традиційні казки відображають чи ілюструють типові ситуації, які можуть трапитися з кожним, таким чином  вони готують  людину до можливих складнощів чи проблем і водночас  забезпечують  засобами, які допоможуть вирішити подібні ситуації.

Слухачі та читачі, сприймаючи зміст історій, включають отриманий досвід у свій внутрішній світ.

Мета казки  –  спрямувати процес розвитку особистості шляхом вивільнення її внутрішнього духовного потенціалу.

У казці закладена ідея зміни, яка пов’язується із розвитком і актуалізацією особистісного потенціалу людини,  котра  сприймає й усвідомлює зміст.

Це призводить до реінтеграції особистісного Я на основі нового досвіду і готовності до сприйняття нового досвіду.

Що ж таке притча? Притча – це коротка, алегорична та образна розповідь, яка використовується для викладу повчальних істин. Притча, на відміну від байки, як правило не містить чіткої настанови чи моралі. Читач  може її сформувати  для себе самостійно.

Основою будь-якої притчі є метафора. Досвід людини, пов’язаний з пізнанням власного внутрішнього світу, складає основу для широкого розмаїття можливих метафор.

Метафоричний сенс притчі часто засвоюється тільки на підсвідомому рівні і задає необхідну програму змін в поведінці, сприяє  переструктуруванню цінностей, поглядів і позицій.

Отже, розповідання притч відноситься до наративної психології. Обговорення змальованих у розповіді подій безпосередньо не торкається внутрішніх проблем і переживань особистості, притча надає можливість почути і прийняти те, що підходить людині, те, що вона готова прийняти як частину свого внутрішнього світу, частину свого життя. Притча дає людині потенціал: кожний може побудувати своє життя інакше. Іншими словами, вона дає можливість реконструювати своє життя й створити історію життя, яку людина готова прийняти.

Vkontakte Facebook Twitter