Розповідання історій – це важливий механізм осмислення навколишнього світу.
Казки та притчі є одним із видів тексту. Історії, казки і притчі були тим засобом народної психотерапії, який лікував душевні рани задовго до виникнення психотерапії як науки.
Вони можуть бути складені ведучим або їх можна отримати із будь-яких джерел інформації.
Традиційні казки відображають чи ілюструють типові ситуації, які можуть трапитися з кожним, таким чином вони готують людину до можливих складнощів чи проблем і водночас забезпечують засобами, які допоможуть вирішити подібні ситуації.
Слухачі та читачі, сприймаючи зміст історій, включають отриманий досвід у свій внутрішній світ.
Мета казки – спрямувати процес розвитку особистості шляхом вивільнення її внутрішнього духовного потенціалу.
У казці закладена ідея зміни, яка пов’язується із розвитком і актуалізацією особистісного потенціалу людини, котра сприймає й усвідомлює зміст.
Це призводить до реінтеграції особистісного Я на основі нового досвіду і готовності до сприйняття нового досвіду.
