Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

Жінок вітали поетичним словом

Автор: Editor Опубліковано: Березень - 6 - 2012
image_pdfimage_print

3 березня у  Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації в рамках програми “Духовне відродження”  відбувся вечір поезії до Міжнародного жіночого дня.

 Ви запитаєте, чий то був творчий вечір, який провів художник, поет і бард Андрій Олесевич Ткаченко? Боярських поетів! А особливістю його було те, що влаштували його митці для… самих себе! Така собі дружня поетична творча тусовка для тих, хто сам складає вірші чи пісні, а відтак має бажання й інших послухати, і самому почутим бути.

„А якщо я не пишу віршів, але люблю поезію?” – передбачаю чиєсь запитання. Не біда: приходь і… прямісінько на сцену! Як, наприклад, майстер декоративно-ужиткового мистецтва Ніна Знова, яка привітала всіх присутній своїми улюбленими поезіями Анни Алігер.

– Взагалі цей вечір, який є своєрідною „перекличкою” представників Боярки поетичної, проводить „Боярське мистецьке братство” з метою популяризації поетичного слова поетів-земляків та привітання нашого чарівного жіноцтва з найпрекраснішим весняним святом, – говорить Андрій Олесевич і скромно додає: – Особисто моїми є лише ідея проведення цього творчого вечора, її втілення та поіменне запрошення до участі в ньому як поетів іменитих, так і тих, хто робить лише перші кроки на ниві віршування, та проведення цього вечора.

Та продовжити розмову доведеться вже пізніше: час починати. Змінюючи один одного, наші поети-земляки по черзі займають почесне місце на імпровізованій сцені та читають свої поезії (до речі, переважно російськомовні, тому що саме таким цей вечір і був задуманий), тему яких можна сформулювати коротко і зрозуміло: „ЇЇ Величність Жінка!”. «Букет поетичний для натур романтичних» – саме так хотілося б назвати це вишукане дійство…

Звісно, розповідати про вірші – річ марна: їх потрібно чути і відчувати. Тому скажемо лише, що того дня своєю творчістю ділилися один з одним та з глядачами, які все ж таки були в залі (бо, як відомо, чуткою земля повниться) добре відомі як в Боярці, так і за її межами майстри поетичного слова. Зокрема, голова „Боярського мистецького братства” Віталій Приймаченко та „головний дзвонмейстер Боярки” Володимир Токовенко, „дядя Стьопа боярської поезії” Степан Демченко та „найчарівніший сюрприз-відкриття минулого року” Олена Новаковська, „чарівниця поетичного слова” Анна Відеречко і просто Радислав Кокодзей. Звісно, це далеко не повний перелік тих авторів, чиє поетичне слово бриніло того дня в затишній та гостинній залі Центру. Були, наприклад, й гості з „ближнього Боярського зарубіжжя”, які, власне, в якості гостей зовсім не сприймалися. Бо і Володимир Вишняк з Тарасівки, Любов Осипенко з Малютянки, й інші „заморські гості” більшу частину свого життя так чи інакше проводять саме в Боярці…

Втім, не були забуті й ті митці, які за станом здоров’я не змогли бути присутніми на цій поетичній дружній тусовці. Наприклад, у виконанні ведучого прозвучали вірші старійшини боярських поетів Євгена Олександровича Зозулі…

А відкрила вечір пісня Андрія Ткаченка (який був не просто ведучим-організатором вечора, а й повноцінним його учасником) „Я люблю тебе, зима” в авторському виконанні. Та й протягом вечора панові Андрієві ще декілька разів доводилося брати до рук гітару. В тому числі – для виконання заключної пісні…

Хоча подібні заходи останнім часом не є властивими для нашого міста (на відміну від персональних авторських вечорів), але й цей перший за багато років „млинець” не „комом” вийшов, а частуванням витонченим, яке не залишило байдужими нікого з присутніх. Ось, наприклад, яким думками поділилася зі мною директор Центру Ангеліна Лахтадир:

– Сьогодні в рамках програми нашого Центру «Духовне відродження» відбувся унікальний захід, – захоплено сяючи радісними очима, говорить Ангеліна Миколаївна. – Унікальний своєю щирістю та відсутністю навіть натяку на найменшу помпезність. Ці люди просто „открыли сундук нерастраченной нежности” (слова з пісні А.Ткаченка) і подарували свято душі собі і нам – глядачам. Тому й не дивно, що наша зала зібрала сьогодні всіх тих, хто за своїм найвищим призначенням покликаний дарувати іншим свій талант і тих, хто цінує поезію, любить слухати поезію і хоче зустрічатися з поезією. Відтак і спілкування вийшло теплим і напрочуд невимушеним, душевним. Сподіваюся, що саме цей вечір започаткує нову (чи все ж таки відродить добру стару?) традицію.

А ми, в свою чергу, розділяємо це сподівання і з нетерпінням чекаємо на наступне запрошення до поетичної вітальні.

 Радислав КОКОДЗЕЙ

Vkontakte Facebook Twitter