Впродовж літа 2011 року з метою профілактики бездоглядності дітей, що перебувають на канікулах, у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення регулярно проводилися заняття «Вмілі руки».  Заняття були різноманітні і дуже цікаві. Під керівництвом соціального працівника Олени Сиваченко діти мали змогу опанувати та вдосконалити різні вміння та навички. Зокрема, практикувалася робота з пластиліном із додаванням гофрованого паперу (метод торцювання), аплікації, вишивка тощо. Діти виготовляли об’ємні малюнки, святкові листівки, вчилися вишивати тасьмою. Задоволені були не тільки маленькі відвідувачі Центру, але також їхні мами та бабусі – дозвілля малечі буле цікаве, змістовне та корисне.

Скоро 1 вересня, і для багатьох батьків є актуальним питання початку шкільного навчання їх дітей. У якому віці вже не рано і ще не пізно віддавати дитину до школи. З огляду на нові законопроекти Міністерства освіти це питання ще більше загострюється. То в скільки ж років починати навчання? У п’ять років, у шість чи у сім?

Давайте спробуємо розібратися в цьому питанні. По допомогу звернімося до спеціалістів Києво-Сятошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення (м.Боярка). Читати далі »

Уважна прониклива людина вміє чути більше, ніж те, що їй кажуть: знає, коли їй брешуть, а коли кажуть правду; коли за улесливими словами криється неповага, а за цілком нейтральними словами – щирі почуття.

Вся річ у тім, що в спілкуванні людей між собою задіяні почуття, і їхнє внутрішнє ставлення до слів, котрі вони промовляють, мимоволі проривається назовні. Цей емоційний фон супроводжує наші висловлювання і складає так званий невербальний аспект обміну інформацією. До засобів невербальної комунікації належать жести, міміка, інтонації, паузи, сміх, сльози – все це складає знакову систему,  котра доповнює та підсилює слова, тобто засоби вербальної комунікації .

Згідно дослідженням учених 55% інформації сприймається через вираз обличчя, пози та жести; 38 % – через інтонації і модуляції голосу. І лише 7% припадає на слова, які сприймає наш співбесідник. Тож ніяких чар – трохи спостережливості, і ви також зможете читати потаємні думки оточуючих. Але не менш корисно вчитися контролювати себе. І коли хтось «раптом» вибухне гнівом на твої цілком безневинні слова, пригадай не ЩО, а ЯК це було сказано.