Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

image_pdfimage_print

Напередодні 25-ї річниці Чорнобильської катастрофи в Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення відбулося засідання за круглим столом, зініційоване головою ГО «Центр розвитку громад» А.М. Лахтадир. Тут зібралися представники влади, бізнесу та громадських організацій, аби визначити чіткі плани щодо соціального партнерства як запоруки розвитку територій, постраждалих внаслідок аварії.

Розпочала засідання Антоніна Володимирівна Іщенко – начальник відділу з питань комплексного медико-санітарного забезпечення постраждалих громадян Департаменту у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Міністерства надзвичайних ситуацій. Вона нагадала, що одна дванадцята частина всієї території України – радіоактивно забруднена. Ця площа складає понад 54 тисячі квадратних кілометрів. На ній розташовано 2 293 населені пункти, де зараз проживає понад 2 мільйони людей, серед них – понад 450 тисяч дітей. Відповідно до законодавства України 2 254 471 житель визнаний потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи (з них 260 807 – ліквідатори). Усі вони забезпечені соціальним захистом.

– Проблеми, породжені Чорнобильською катастрофою, на жаль, з роками не зникають. Вони трансформуються в інші, а деякі з них, насамперед, соціально-економічні – загострюються. Загалом же, за ці роки радіаційна ситуація в постраждалих регіонах України значно поліпшилася. Цьому сприяли як природні процеси, так і державні програми з мінімізації наслідків: дезактивація, впровадження контрзаходів у сільськогосподарському виробництві тощо. Усе менше залишається територій, де спостерігається перевищення допустимих рівнів вмісту радіонуклідів у продуктах харчування. За підрахунками МНС України в бюджеті на лікування постраждалих мало би бути 175 мільйонів грн. у рік, насправді ж виділяють тільки 900 тисяч грн. Пріоритетними для держави залишається відродження території, реабілітація земель, збереження здоров’я, оздоровлення постраждалих, – зазначила доповідач.

Антоніна Володимирівна також торкнулася роз’яснень стосовно рішень щодо змін статусу населеного пункту (виведення за межі зон радіоактивного забруднення, переведення з однієї зони до іншої). Прийматимуться такі рішення тільки за поданнями обласних рад на підставі експертних висновків МНС України та наукових установ.

Утім, поліпшення радіологічної ситуації, за словами А.В.Іщенко, дозволяє сьогодні розглядати питання про виведення цих населених пунктів за межі зон радіоактивного забруднення, повне зняття будь-яких обмежень, зміни режиму ведення господарської діяльності на цих територіях. Це дозволить розгорнути інвестиційні програми з відновлення соціально-економічної інфраструктури, повернення земель до використання за призначенням. Тим самим створюватимуться нові робочі місця, поповнюватимуться місцеві бюджети. У той же час соціальний моніторинг визначив недоцільність зведення політики подолання наслідків Чорнобильської катастрофи лише до соціальної допомоги. Адже це в багатьох випадках призводить до вилучення із сфери активного життя великої кількості постраждалих громадян, а в деяких випадках і до їхньої соціальної деградації. Тому зараз в основу державної політики поряд з радіологічною і медичною реабілітацією закладаються принципи соціальної реабілітації населення й економічного відродження «потерпілих» територій.

Досвід Чорнобильської катастрофи показав, що свого часу несвоєчасне і недостатнє інформування населення про аварію на ЧАЕС створили умови для формування соціально-психологічної напруги в суспільстві. Тому одним з основних елементів державної політики в сфері подолання наслідків є гарантований доступ населення до інформації про радіологічну ситуацію на забруднених територіях. Але й донині існує занепокоєння і страх населення перед радіацією, зумовлений недовірою до офіційної інформації. Як наслідок, виникає перекручене уявлення людей про радіацію та її вплив на здоров’я. Іншими словами – люди мають неадекватні уявлення та розуміння природи радіаційних ризиків і надмірно песимістичні уявлення про власну можливість їх контролювати. Враховуючи ситуацію, що склалася, Міністерство надзвичайних ситуацій України впровадило низку успішних заходів та проектів. Так, наприклад, у міністерстві вже 4 роки поспіль проводиться Інтернет-конференція. Мешканці України та інших країн світу мають змогу задавати вітчизняним вченим будь-які запитання стосовно наслідків Чорнобильської катастрофи. Також у містах Бородянка, Боярка, Іванків, Славутич функціонують Центри соціально-психологічної реабілітації Працівники їх – психологи, соціологи, соціальні педагоги, фахівці із зв’язків з громадськістю покликані інформувати населення з усіх питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Тільки цілеспрямована взаємодія всіх гілок влади, громад та міжнародних організацій у питаннях подолання наслідків Чорнобильської катастрофи дозволить комплексно вирішити складні проблеми у найбільш напруженій сфері суспільства, – наголосила представник МНС.

– Чи може так статися, що після проведення моніторингу місто Боярка, яке має статус 4-ї зони, втратить його? – запитав присутній на засідання представник місцевих ЗМІ В. Ф. Сліпко.

– Зараз треба інакше дивитися на ці питання: пріоритетом має бути економічне відродження. Боярка – це чиста екологічна курортна зона. Чому б з неї не зняти штамп забрудненої зони? Чи не краще кошти, надані зараз на пільги громадянам, використати на необхідне для розвитку всієї Боярки? Це має вирішуватися на найвищому державному рівні, а також місцевою владою разом з мешканцями.

Відповідь на це запитання, яке стосується всіх боярчан, доповнив М. А. Одарченко– заступник ГУ Київської ОДА з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

– До території 4-ої зони у Київській області віднесено 438 населених пунктів. А всього їх у нас 560. З них 82 відсотки підлягають виведенню з цієї зони. Чому? На підставі документів 1991 року заміри радіації було зроблено вперше, тоді в країні не було правової бази, і головне – нормальних приладів. Рівень радіації встановлювали за дозою, яку отримувала людина, а також за аналізом грунтів на вміст стронцію та цезію. Боярку оточували села, з яких привозили забруднену радіацією продукцію, тому це також бралося до уваги. Населеним пунктам – Ворзелю, Макарову було надано статус зони під тиском певних кіл держави. Але зараз уже є нормативно-правова база, згідно з якою статус зони змінюється тільки за поданням відповідних обласних рад. Крім цього повинні бути експертні висновки наших науковців та Міністерства екології, яких поки що нема. Для міст, розташованих у зоні, великим негативом є те, що до них не йдуть інвестори. Не слід забувати, що розпад радіонуклідів відбувається також природнім шляхом – отже ситуація поліпшується реально. Якщо екскурсантів допускають вже і в зону відчуження, то не дивно, що є пропозиції щодо змін статусів міст, розташованих у зоні.

– Що конкретно робить держава для реабілітації земель? – поцікавилася боярчанка, письменниця, історик Наталія Барановська.

– Землі засівають бобовими, гречкою та іншими рослинами, які слугують очищувачами грунтів. На жаль, минулого року на це виділялися дуже незначні кошти, тому ця програма здійснювалася вибірково у найзабрудненіших районах Волинської та Житомирської областей. У цьому році уряд пообіцяв виділити більше коштів, але поки що їх немає. Пообіцяли також збільшити видатки і на стаціонарне лікування. Розрахунки МНС є, ми їх подаємо щороку. Зараз основний вплив радіації відбувається лише через продукти харчування. Радіацію несе не повітря, не вода, а саме продукти.

Голова громадської організації асоціації багатодітних родин у Боярці «Велика сім’я» та представник міжнародного благодійного фонду «Здоров’я українського народу» С. І. Чуткий акцентував увагу на тому, що є тенденція недооцінювати можливості громадських організацій в питанні залучення коштів. Протягом 5-ти років пан Сергій працював координатором Чорнобильської програми ООН «Відродження та розвиток по Києво-Святошинському району», тому добре обізнаний з чорнобильською проблемою. Коштів дійсно не вистачає, але на його переконання громадські організації можуть залучати чималі кошти і за умови розвитку партнерства між владою і ГО. Якби враховували всі можливості громадських організацій і можливості держави, то можна було б вирішувати реальні проблеми. Все це повинно відбуватися під чітким контролем громадських організацій, оскільки в людей немає повної довіри до влади стосовно цільового використання фінансів.

– Оскільки фундаментальні рішення залежать від загальнодержавних програм, тому як дивиться на соціальне партнерство місцева влада? Яке практичне втілення ідей соціального партнерства на теренах Боярки?

На це запитання відповів заступник боярського міського голови В. М. Дубовецький:

– За статистичними даними у нашому місті проживає 366 ліквідаторів ЧАЕС і 121 евакуйований. В зоні забруднення мешкає 24 198 осіб і 3 950 дітей, котрі народилися після аварії на ЧАЕС. Щорічно міський бюджет втрачає через пільги населенню, що проживає в зоні радіологічного забруднення. Так, наприклад, за рахунок бюджету міста харчування дітей ДНЗ є безкоштовним. У той же час, нормативи бюджетної забезпеченості на освіту однакові як для міст, що перебувають у зоні посиленого екологічного контролю, так і для «чистих» міст. Також держава надає пільги щодо сплати земельного і транспортного податків, у результаті чого бюджет міста недоотримує значні кошти. Наприклад, від сплати податку на землю можна було б мати 4,5 млн. грн. Через недоотримання податків з власників транспортних засобів немає можливості утримувати дороги міста в належному стані. Бюджетних коштів також не вистачає на соціальні потреби боярчан та розвиток міста.

Як варіант виходу із ситуації пропонується вивчити модель вільної економічної зони. Важливо, що від моменту оголошення ВЕЗ до початку процесу стабілізації, як правило, потрібно 10 років, протягом яких можна було б відшукати якісь переваги для міста, щоб зацікавити інвесторів. Також потрібен комплексний фаховий підхід до вивчення ситуації, ретельного аналізу всіх складових життєзабезпечення громадян. Результати допомогли б вишукувати оптимальні шляхи розвитку міста Боярки, – зазначив В.М. Дубовецький.

У ході розмови учасники засідання наголошували на тому, що саме визначення поняття соціального партнерства потрібно розглядати як систему стосунків між найманими працівниками, трудовими колективами, профспілками і громадськими організаціями. Тобто громада з одного боку, роботодавці (бізнес) – з іншого, і держава та органи самоврядування (влада) – з третього. Власне, суть соціального партнерства полягає в тому, що це специфічний вид громадських відносин між різними соціальними групами й прошарками. Про елементарний, початковий, найбільш дієвий показник соціального партнерства в Боярці свідчить такий приклад. Під час місячника з благоустрою міста з ініціативою виступила громадська організація «Юнісфера», члени якої закликали боярчан до участі в благоустрої міста. А коли для цього потрібні були агітаційні палатки, яких в боярській міській раді не було, то в цьому допомогли підприємці. Така взаємодопомога була і при ремонті опалення для дітей-сиріт, що залишилися на початку зими без тепла. На місце виїхали депутат, бізнесмен, керівник комунального господарства і представник влади. Вечором опалення вже працювало. Тобто, влада згуртувала необхідних людей навколо проблеми, бізнесмени дали матеріали, а комунальники полагодили.

– Душа рветься допомагати, – ділиться Л. М. Яременко. – Інколи складається така ситуація, що не допомогти людям просто не можна, але хочеться, щоб і вони нас почули. Ось нещодавно ми написали 500 запрошень мешканцям, щоб вони разом з нами вийшли на суботник. Дуже прикро, але практично ніхто не відгукнувся.

А. М. Арчаков запропонував створити певний фонд, куди підприємці могли б жертвувати кошти на соціальні нужди. А відповідальність за їхнє використання слід покласти на громадські організації.

Як видно, на засіданні відбулася конструктивна розмова, корисна і для влади, і для населення.

Валентина СІРОДАН, Боярка-інформ

Vkontakte Facebook Twitter