Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

Життя – це порив до небес!

Автор: Editor Опубліковано: Березень - 28 - 2011
image_pdfimage_print

«Життя – не перелік змарнованих літ,

Життя твого духу – до Бога політ,

Життя – це порив до небес…»

Вечір веде Радислав Кокодзей. Вірші читають Олена Дзюбенко та Андрій Владиченко

Цими словами 19 березня було розпочато поетичний вечір «Порив до небес», присвячений творчості українського поета-дисидента, нашого земляка, Івана Юхимовича Коваленка. У рамках програми відбулася презентація збірника духовної поезії політв’язнів “Молитва вигнанця” (видавництво “Братське”). Дійство відбулося у приміщенні Києво-Святошинського районного центру творчості молоді «Оберіг». Організували вечір Києво-Святошинський центр соціально-психологічної реабілітації населення та ГО «Жіноча громада». У своєму вступному слові директор ЦСПР та голова правління «Жіночої громади» Ангеліна Лахтадир відзначила, що напередодні у Боярському краєзнавчому музеї вшановували ще одного видатного боярчанина – Івана Івановича Іванова, щирого друга Івана Юхимовича Коваленка. Ці люди сколихнули культурне життя Боярки і назавжди увійшли до історії нашого рідного міста. Твори цих митців діти вивчають на уроках літератури рідного краю. Ангеліна Миколаївна заінтригувала присутніх тим, що на них чекає приємна несподіванка, – саме на цьому зібранні буде вперше презентовано проект Центру «Оберіг» під назвою «А пісня все живе» – створення диску пісень на слова Івана Коваленка.

Галина Манів презентує збірку "Молитва вигнанця" на вечорі творчості Івана Коваленка

Презентуючи поетичний збірник «Молитва вигнанця», упорядниця книги, християнська поетеса Галина Манів (Кириєнко), розповіла про те, що допомагало політв’язням радянських часів гідно вистояти перед тортурами і вижити в концтаборах: «Це – молитва до Бога, любов до України і поезія. Поезія – це висока концентрація слова і думки, і мені здається, що ті, хто потрапляє до Царства Божого, спілкуються виключно поетичною мовою».

Пані Галина подякувала всім, хто надав кошти на видання збірки,  і відзначила, що більше всього пожертв надійшло зі східних областей України, що свідчить про єдність нашого народу.  Долучилися до збору коштів і боярчани з Національної скаутської організації «Пласт» та парафії св. Федора Тирона УГКЦ.

Галина Манів  розповіла про те, як в процесі роботи відкривала для себе героїчний шлях політв’язнів.  «Пам’ять – це те, без чого не може самоідентифікуватися ні окрема людина, ні народ, – зазначила пані Галина. – Тому гнобителі українського народу намагалися щонайперше знищити його пам`ять. Так, після Батуринської різанини, царський поплічник Меншиков, вдершись до Києва, передусім  знищив усі архіви. І надалі імперія провадила таку саму політику, наслідки якої відлунюються нам досьогодні. І, хоч як це сумно визнавати, ми досі не знаємо імен багатьох патріотів, які боролися за кращу долю України. Але ж без їхніх  молитов, без їхніх мук ми не мали б сьогодні незалежної України! Серед цих мучеників за Україну й Іван Юхимович Коваленко.

Твори Івана Юхимовича були вельми популярні серед ув`язнених, його вірші у концтаборі ставали піснями, надавали снаги і надії борцям з сатанинським комуністичним режимом. Там, на «зоні», Коваленко не припиняв свою вчительську діяльність – навчав друзів іноземних мов. Втім, і про Коваленка, і про інших поетів-дисидентів, чиї біографії й вірші представлені на сторінках збірника «Молитва вигнанця», можна написати не одну захопливу книжку. Микола Руденко, наприклад, обіймав високу посаду у партапараті, мав дачу, квартиру і таке інше, але свідомо пішов на боротьбу з людиноненависницькою комуністичною ідеологією, знехтувавши власним  добробутом. Нестримний Микола Сарма-Соколовський сидів у камері смертників, тричі тікав з таборів, змайстрував на «зоні» бандуру і навчав в’язнів грі на ній. Кришталево чесний і незламний Іван Сокульський відроджував козацький дух на рідній Дніпропетровщині, де й був убитий на початку 90-х російськими шовіністами. Борис Павлівський карався в неволі понад 20 років і вижив у магаданських таборах…”

Таких імен у збірці тридцять – три десятки видатних творчих особистостей, що назавжди залишаться в історії України. І серед них – наш земляк Іван Коваленко, що по праву входить до когорти найвидатніших митців, що боролися за незалежність України.

Галина Манів закликала боярчан достойно відзначити 18 липня 2011 року 10-ті роковини смерті Івана Коваленка як річницю народження його душі на небесах.

Ведучий вечора, відомий боярський журналіст, бард і поет Радислав Кокодзей розповів про життєвий шлях Івана Юхимовича, торкнувся високих людських стосунків у сім’ї вчителів. Іван Юхимович все життя кохав лише одну жінку – свою дружину Ірину Павлівну і вважав зустріч із нею дарунком Господа. На вечорі прозвучали проникливі вірші, присвячені поетом своїй вірній музі.

Від творчої спілки «Боярські майстри» виступив президент цього об’єднання, відомий поет Олександр Корж. Він розповів про багаторічну дружбу «майстрів» з Іваном Коваленком, прочитав вірш, присвячений його дружині Ірині.

Директор Боярської ЗОШ №1 Катерина Мелашенко розповіла, що саме з цим учбовим закладом пов’язаний розквіт педагогічної діяльності подружжя Коваленків. А вчителька цієї школи, учениця і друг сім’ї Коваленків, сама вже сивочола пані, Олександра Йосипівна Овчиннікова розповіла, як піклувалися про неї, сироту, улюблені вчителі. Вона проілюструвала творчість Івана Юхимовича відгуком пана Брістона Найта з Канади: «Про поезію Коваленка писати важко, нею можна лише милуватись і кохатись у ній! Його виплеснуті на папір почуття – на межі словесності. Поза цим – лише телепатія! Я кожною клітиною відчуваю своє розчинення в його душі. Це Божа Благодать, що дарує такі ДУШІ світу! Світ Коваленка безмежний. Тут кожна стражденна душа може задовольнити свою спрагу: і в чуттєвому, і в ментальному, і в духовному сенсі. Я вдячний поетові за те, що доторкнувся до його крила».

Інша учениця, нині перекладачка, Ганна Дика, розповіла про Івана Коваленка як знавця іноземних мов та перекладача. Бездоганно володіючи англійською, французькою та німецькою мовами, Іван Юхимович у таборі по пам’яті перекладав українською вірші Ш.Бодлера, Ф.Копе, Г.Лонгфелло, Ф.Гейне. Пані Ганна презентувала збірку віршів Р. Бернза, до якої увійшов ряд її перекладацьких робіт поряд із перекладами найвідоміших українських майстрів слова. Пані Ганна зазначила, що цим здобутком вона вшановує пам’ять Івана Коваленка, котрий вчив її англійської мови. Учитель по праву пишався б такою ученицею!

Цікавим був виступ боярського поета Віталія Григоровича Приймаченка.  Поет  об’єднав  тексти  «Ельдорадо» Володимира Самійленка та Івана Коваленка (наслідування Самійленку), а також добавив власний текст, виходячи із актуальної  саме в наші дні тематики.  Глядачі оцінили цей творчий експеримент схвальними оплесками.

Дмитрій Присяжний, священик, настоятель Свято-Покровської парафії УАПЦ не знав особисто Івана Коваленка, але доля судила йому відспівувати поета. За словами отця Димитрія, здавалося, ніби від небіжчика віє теплом! «Таке тепло випромінюють ті, хто жив для інших. Іван Юхимович жив для учнів, народу, країни. Він гідно ніс свого хреста на Голгофу, а після Голгофи завжди буває воскресіння у вічності. Згадайте минуле і кращих у минулому, а не сучасну підробку! Еліта – це ті, що несуть хрест і готові буть розіп’ятими на ньому за ближніх своїх, а не ті, що самі себе звуть елітою в силу свого матеріального становища» – сказав отець Димитрій.

Виступи присутніх чергувалися з читанням віршів. Особливо зворушливо поезії Івана Коваленко прозвучали у виконанні Олени Дзюбенко (ЗОШ №1) та Андрія Владиченко (ЗОШ №4) – юних волонтерів клубу «Позитив» Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації. Звучали також пісні на вірші Івана Коваленка. Відомий художник і музикант Володимир Вишняк заспівав «Сіру мелодію». Київський композитор Олег Саліванов презентував цілий віночок пісень на слова Коваленка. Співав і сам, і разом із боярськими співачками Наталею Горенко та Іриною Гура-Соловей. Коли зазвучала пісня «Знову сніг», за вікном якимсь дивом дійсно закружляли сніжинки – ніби на знак того, що небеса чують звернені до них поетично-музичні рядки. Прем’єра цього пісенного блоку була більш, ніж успішною – зал раз у раз вибухав оплесками і криками «браво!». Ось так вдало було презентовано перші напрацювання за великим боярським проектом «А пісня все живе» – випуск диску пісень на слова Івана Коваленка.

Зала центру «Оберіг» насилу вмістила всіх бажаючих торкнутися високої поезії. Були присутні донька поета Марія Іванівна Кириленко з чоловіком, онуки поета Іван та Ольга. Марія Іванівна щиро подякувала присутнім і організаторам вечора та виступила з пропозицією започаткувати нову боярську традицію – щороку навесні влаштовувати Коваленківські читання. Ця ініціатива знайшла схвальний відгук усіх присутніх. Тож до нових зустрічей на вечорах духовності і поезії!

Наша довідка:

Поет-дисидент Іван Коваленко

Наш земляк, Коваленко Іван Юхимович, – видатна особистість в історії української літератури та культури. Учитель, поет-шістдесятник, дисидент-політв’язень радянських часів. Все життя відрізнявся безкомпромісністю та прямотою як в особистому житті, так і в творчості. Принципово не друкувався на батьківщині за радянських часів. Не належав ні до яких угрупувань і партій – ні радянських, ні сучасних.    Народився 13 січня 1919 року в с.Лецьки, що на Переяславщині. Пережив голодомор 1932-33 рр., коли вимерла половина села. Закінчив Київський державний університет ім.Т.Г.Шевченка. Все життя працював учителем іноземних мов. Вчителювати починав у повоєнні роки в м.Чернігові. У 1947 роки переїжджає з сім’єю до Боярки, де прожив більш, ніж піввіку, аж до самої смерті.

13 січня1972 року, на свій день народження, був заарештований під час репресій, яким було піддано українську творчу інтелігенцію. Приводом стали поновлені на вимогу КДБ давні доноси директора вечірньої школи робітничої молоді, завуча, парторга і одного з вчителів про те, що Коваленко прилюдно в учительській назвав окупацію Чехословаччини 1968 року “фашистською акцією”. Були допитані 140 учнів Коваленко – жоден проти свого вчителя не засвідчив. Більше того, на випускному вечорі 1973 року його вже фактично звільненій з роботи дружині школярі і батьки влаштували овацію. Коваленкові було інкриміновано виготовлення та розповсюдження літератури самвидаву та розповсюдження його власних віршів, як сказано у вироку, “антирадянського, націоналістичного та наклепницького спрямування”. Винним себе Іван Юхимович не визнав, відмовився написати до преси покаянного листа. Карався в Уральському таборі суворого режиму разом з найвидатнішими українськими шістдесятниками. Реабілітований у 1991 році. Помер 18 липня 2001 року. Похований в Боярці. Іменем Івана Коваленка названо вулицю, на якій він жив.

Творча доля Івана Коваленка досить трагічна, оскільки багато ранніх творів загинуло під час Великої Вітчизняної війни. Преважна частина творчого доробку зрілих літ втрачена через арешт та слідство. Майже все, що писав у таборі, відбиралось і знищувалося. Тим не менш, творчий доробок поета нараховує приблизно 400 поетичних, публіцистичних творів і перекладів.

Творчість Івана Коваленка високо оцінили І.Світличний, М.Жулинський, Є.Сверстюк, І.Драч та інші. Друкувався за радянських часів у газеті «Нове життя» (Пряшів, Словаччина). За часів незалежності України – в українській періодиці та в Канаді. Збірки: “Недокошений луг” (1995 р.), “Джерело” (1999р.) „Перлини” (2006р.), «Учитель» (2009 р. за підтримки Боярської міської ради). До збірки «Молитва вигнанця» увійшло шість поезій Івана Коваленка.  Докладніше на сайті Івана Коваленка.

Кость ЗАЦАРНИЙ

Vkontakte Facebook Twitter