Сонько і Їсько

Жили-були в лісі два ведмедики –  чорненький Сонько і коричневий Їсько. Сонько дуже любив спати, а Їсько – їсти.

Якось у них закінчилася їжа. Треба було йти на базар в Боярку щось купити. От Сонько і каже:

– Збирайся, мабуть ти, брате,  а я посплю трохи.

Влігся  на бочок, вкрився теплою ковдрою та й заснув.

Іде Їсько на базар, а назустріч йому зайчик з повним кошиком малини.

–        Ти куди, Заєць?

–        Несу своїм зайчаткам свіжої малинки трохи.

–        А дай-но я спробую, яка малина.

Протягнув зайчик ведмедику кошик, а той – Хам, – і з’їв всі ягоди.

Засмутився зайчик:

–        Що ж я тепер своїм діткам понесу, чим малят годувати буду?

–        Не переживай, – каже йому Їсько, – ходімо зі мною на базар, я твоїм вуханям моркви куплю.

Ідуть вони далі вже вдвох. Аж тут білка стрибнула з дерева, мало не на голову ведмедикові.  Через плече у рудої торбинка, повна горіхів. Їсько каже:

–        А що це там у тебе в торбі, дай-но подивлюся. Заглянув, і висипав все до своєї пащі. Тільки шкаралупа в усі боки полетіла.

–        Ти… ти що наробив. Це я мамі збирала, у неї сьогодні день народження, – заплакала  Білочка.

–        Не переживай, каже їй Їсько, – ходімо з нами на базар, я куплю твоїй мамі пиріг святковий і нову скатертину.

Ідуть вони далі вже втрьох. Тут з-за куща їжак викотився просто під ноги, а на голках у нього грибочки білі.

–        О, які гриби у тебе, а дай-но спробувати, – каже Їсько. Їжачок повернувся спиною:

–        Скуштуй, це я таткові обід на роботу несу. Сам збирав.

Ведмедик один за одним познімав всі гриби:

–        Дуже смачно, молодець, Їжак. Нарешті я наївся.

–        Ти що! Як ти посмів все з’їсти! Ось я тобі зараз…

–        Чекай, Їжаче. Не сердься, друже, не переживай, – миролюбно відповів Їсько.

–        Ходімо з нами на базар. Я твоєму таткові на обід сосисок куплю.

Прийшли вони на базар. Ведмедик купив малим зайчатам моркви вітамінної, для білочкиної мами вибрав вишиту святкову скатертину і духмяний пиріг, а для Старого їжака замовив кілограм найсвіжіших сосисок. Розрахувався за всі покупки і раптом зрозумів, що гроші закінчилися.

–        Доведеться додому з порожніми руками повертатись. Що я братові скажу?

Повернув ведмедик з базару, йде, ледве ноги переставляє. Соромно йому, що брата без їжі залишив. Аж бачить – собака біжить, в зубах кільце ковбаси тримає.

– Де взяв? Пригостили? – не втримався від запитання Їсько.

– Ні, – гордо підняв голову Пес, – заробив. Я охороняв на базарі магазин, от мене люди і нагородили за чесну роботу.

– Я теж можу працювати, – подумав ведмедик, – я дуже сильний, буду важкі коробки носити і мішки з цукром та борошном.

– Хочеш, я тобі допоможу на роботу влаштуватись? – запитав Пес, – у мене є знайомий вантажник.

– Ура, я буду працювати! – зрадів Їсько.

Весь день, аж до закриття базару трудився ведмедик. То штовхав візок завантажений крупами. То носив коробки з печивом та цукерками.  То тягав ящики з молоком і кефіром.

Додому повернувся   пізно ввечері. Сонько тільки прокинувся:

–        Ого,  скільки їжі ти приніс. Нам на місяць вистачить. Як це тобі вдалося?

Їсько  розповів братові все, що з ним сталося цього дня, – Завтра знову піду на роботу.

–        Ти молодець, а я от проспав весь день, – Сонько опустив голову. – Візьми мене з собою, будь-ласка, завтра. Я теж хочу бути корисним.

Наступного дня два брата зранку вийшли з дому разом.