Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

Про мурашку і мамин борщ

Автор: Editor Опубліковано: Лютий - 17 - 2011
image_pdfimage_print

Тетяна Бондаренко, психолог

У маленькому гарному містечку  біля одного з дитячих садочків жила сім’я: тато, мама, син і донька. Якось тато з сином із старого сухого дерева, що колись росло в дворі, зробили стіл. З того часу всі полюбили їсти на свіжому повітрі.

Люди не знали, що по білизняній мотузці, яка була натягнута над столом, пролягала найголовніша мурашина дорога. Весь день, з раннього ранку на цій дорозі  кипів рух в обидві сторони. То мурахи-солдати йшли на війну за нові території. То мурахи-служники несли їжу королеві. То мурахи-робітники доставляли будівельний матеріал до мурашника.

Якось тією дорогою проходив мурашка Мураш. Малий, худий,  він був найслабшим серед інших, одна лапка у нього погано згиналася і він не міг нічого робити.

–          Як же мені хочеться бути таким сильним, як наш Генерал. Всі його слухають, всі його люблять… – мрійливо задумався мурашка.

Раптом він почув, що за столом люди говорять про якусь силу. Зупинився, прислухався.

–          Борщ, то – сила! –  сказав тато, – особливо той, що варить наша мама.

–          Чого це? – недовірливо промовила дівчинка, знехотя бовтаючи ложкою в тарілці.

–          Мала ти ще, тому й не знаєш про силу, – доїдаючи другу порцію, розсудливо відповів брат.

–          Ти сам малий. Подумаєш,  борщ. Картопля, буряк, морква та капуста…

–          Молодець. Ти правильно назвала майже всі овочі, а про трави забула? – втрутилась в суперечку мама.

–          Ні, не забула. Та до чого тут розмови про чарівну силу? Ми ж не в казці.

Тато посміхнувся:

–          Даремно не віриш, чарівна сила буває і у звичайних речах.

Мурашка відчував, що зараз повинна прозвучати найголовніша таємниця. Він  так нахилився, що… впав прямісінько в тарілку з борщем.

З переляку він почав гребти всіма шістьма своїми лапами, намагаючись за щось зачепитися, і нарешті прилаштувався у ложці, яка лежала в тарілці. І тут йому до рота потрапив борщ. Мураш зробив один ковток,  другий, третій… і не зупинився доки не виїв все, що було в ложці.

–  Ой, щось зі мною відбувається. Ой, ой, здається я росту, – мурашка з подивом дивився на свої лапи. Вони витягувались, стаючи більшими і сильнішими:  – Здається, я вже можу звідси вибратись.

– Як добре, що дівчинка не забрала ложку з тарілки. Бо стільки борщу я точно не з’їв би, – думав Мураш по дорозі додому.

Тепер він знав,  як здобути справжню силу і поспішав поділитися своїми знаннями з усім мурашиним народом.

–          Мамо, на столі мурашка! Приберіть його! Я боюсь! – закричала дівчинка.

–          Ого, який велетень! Я знаю, це – мурашиний Генерал, – авторитетно заявив хлопчик, підсовуючи соломинку під лапи Мурашу.

–          Я не Генерал, мене, навіть, в робітники не взяли, не те що в армію, – сказав мураха.

Всі почули його слова – адже голос у нього теж став сильним.

–          Я був найслабший в нашій сім’ї, мене всі  жаліли – продовжував розповідати Мураш.

–          В це важко повірити, – сказала мама, – ти зараз такий великий і здаєшся дуже сильним.

–          Я змінився після того, як потрапив у ваш борщ.

Тато, мама і брат дивилися,  як Мураш вправно вибирається на головну мурашину дорогу, поспішаючи додому.

–          Так що, борщ справді має чарівну силу? – запитала дівчинка і потягнулася за ложкою.   Дівчинка сиділа за столом, їла мамин борщ і все думала,  звідки в ньому така сила…

А ви знаєте?

Vkontakte Facebook Twitter