3 березня психологами Києво-Святошинського Центру соціально-психологічної реабілітації населення разом з членами  молодіжного клубу «Позитив» був проведений тренінг з елементами танцювально-рухливої терапії.
Учасниками тренінгу стали 16 молодих людей разом з тренером – Слєповою Оксаною та  ко-тренером  – волонтером Сіраєвою Мариною.
Що ж це за терапія така? Виявляється, танцювально-рухлива терапія – це метод психотерапії, у якому тіло є інструментом, а рух – процесом, який допомагає людям пережити, розпізнати та виразити свої почуття та конфлікти. Тілесні рухи людини розглядаються як відображення її внутрішнього психічного життя та взаємовідносин з оточуючим світом. Танцювальна терапія базується на передумові, що тіло та психіка взаємопов’язані. Танц-терапевти впевнені, що ментальні та емоційні проблеми представлені у тілі у вигляді затискачів та рухливих патернів. Акцент такої терапії робиться на тому, як людина відчуває своє тіло та рух. Тож, не варто хвилюватися через те, що ви не вмієте танцювати та зважати на  те, як ви виглядатимете під час танцю.
Багато науковців вважають, що такий засіб комунікації, як танок, почали використовувати ще задовго до виникнення мови. Він виражав найважливіші аспекти культури.  Саме танок допомагає людині розказати все, що можна і неможна розказати словами; сприяє розвитку свідомості, розуміння себе. Рух змінює відчуття. Ці змінені фізичні відчуття загострюються у танці, забезпечуючи той базис, на якому з’являються та виражаються почуття. Те, що знаходилося на несвідомому рівні, часто кристалізується в неопосередковане почуття та особистісні переживання. Тож, можна зробити висновок, що танц-терапія – це дуже ніжний та делікатний спосіб вирішення особистісних та соціальних проблем.
У ході тренінгового заняття за допомогою танцю  молодь мала змогу  виразити почуття та емоції, які їх турбують, поділитися ними з іншими учасниками танц-процесу; згуртуватися та відчути себе єдиним організмом, а потім відокремитися і залишитися наодинці зі своїм внутрішнім «Я». Надалі  обрати собі пару та навчитися взаємодіяти з нею під час танцю з зав’язаними очима. Одним з найцікавіших завдань, за результатами рефлексії, було невербальне (без слів) з’ясування відносин у танці один з одним. Молодь була в захваті від знайомства з новою технікою та виявила бажання і надалі використовувати її у подальших заняттях.

Оксана СЛЄПОВА