Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ПЕРЕНЕСТИ
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

Звідки береться страх?

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 18 - 2010

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Доросла людина була б вражена, якби їй удалося заглянути у світ дитячих страхів: уривки казок, кадри з фільмів, тінь від дерева на вікні, вигадлива пляма на стелі, сусідський собака, первісні страхи з колективного несвідомого — все це примхливо переплітається в дитячій свідомості. Маленьким мужнім створінням треба усе це здолати, адже період дитячих страхів — то є природний етап дорослішання. Головні помічники в перемозі над собою — мати й батько. Саме вони мають вселити в маля впевненість у тому, що йому ніщо не загрожує. Проте, хоч як сумно, саме батьки дуже часто стають для своїх дітей джерелом сумнівів у своїй безпеці. І, співзвучно нашій епосі, страхи сучасних малят дуже часто лежать у площині технічного прогресу. Вони незвичні для людини, неприродні для неї, не зовсім зрозумілі й навіть не завжди піддаються формулюванню. До розряду таких страхів належить страх наслідків чорнобильської катастрофи.

Хто найбільше боїться наслідків чорнобильської катастрофи?

За багаторічними спостереженнями фахівців Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації1, найбільше занепокоєння відчувають молоді батьки, які проживають на територіях, що постраждали від чорнобильської катастрофи. Вони відчувають підвищену тривожність із приводу не стільки власного здоров’я, скільки здоров’я своїх дітей. Із часу аварії на Чорнобильській АЕС минуло вже понад два десятиліття, а в багатьох сім’ях будь-яке нездужання й досі заведено пояснювати її наслідками. Ситуацію поглиблює те, що навіть медичні світила не завжди в змозі відповісти, що ж саме могло спровокувати в дитини те чи інше захворювання. Адже на маленький організм впливають найрізноманітніші чинники: наявність шкідливого виробництва в регіоні, погана питна вода, забруднення конкретного населеного пункту, нездоровий спосіб життя батьків, уроджена схильність до тих чи інших захворювань, низький матеріальний рівень сім’ї з усіма наслідками, що випливають із цього… Крім того, набагато простіше пояснити часті хвороби свого чада аварією 20-річної давнини, ніж власною нездатністю створити здоровий психологічний клімат у сім’ї; провести загартовування дитини; продумати раціональне харчування; простежити за тим, щоб вона бувала на свіжому повітрі; налагодити режим дня, розподіляючи навантаження таким чином, щоб маля не перевтомлювалося й зайве не збуджувалося…

Страхи, пов’язані з наслідками чорнобильської катастрофи, деякі батьки можуть до кінця і не усвідомлювати. На жаль, у цьому разі виникає небезпека, що підвищене занепокоєння батька або матері передасться дитині на підсвідомому рівні, й тоді маля може дістати «у спадщину» зовсім не зрозумілий йому, а отже, й особливо небезпечний страх.

Чорнобильська катастрофа очима нинішніх підлітків

Цікаве дослідження провели фахівці Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення і його інформування про наслідки чорно­бильської катастрофи. У рамках проекту «Здорове майбутнє», який профінансувала організація Friends of Chernobyl Centers U.S. Inc. (FOCCUS), провели опитування серед підлітків, які лікуються в Київській дитячій обласній лікарні, а також учнів старших класів шкіл Києво-Святошинського району. Фахівців центру найбільше цікавило, якою мірою підлітки пов’язують стан свого здоров’я з наслідками чорнобильської катастрофи. Виявилося, що 99,5% опитаних нехай і в різному ступені, але визнають факт впливу аварії на своє здоров’я. Як з’ясувалося, основним джерелом негативної інформації про це є сім’я: 83,5% батьків напряму зв’язували хвороби своїх дітей із наслідками аварії.

Але чи так це страшно? Зрештою, негативний вплив чорнобильської трагедії на здоров’я заперечити жодним чином не можна. На жаль, доводиться спостерігати, що багато дітей запозичили батьківські побоювання в перебільшеному й хворобливому вигляді. От які асоціації в багатьох із них викликає чорнобильська катастрофа: «Страх; жах; хвороба; темнота; смерть; радіація; випромінювання; мутації; погане здоров’я; інваліди Чорнобиля; загроза життю; загибель людей; смерть усієї навколишньої природи; хворі діти й дорослі; страждання; втрата краси; горе; пекло; біда; дуже велика трагедія; страшні хвороби; сивий жах; це жахливо»… Особливу стурбованість викликають відповіді, в яких діти не можуть конкретизувати свої страхи: щось страшне, неймовірне; сила, з якою людина не в змозі впоратися; чорний колір, усе чорно-біле; щось страшне, жахливе; страшне непорозуміння; щось чорне, каламутне, насувається як хмара, дуже страшне; те, що навіть не можна описати словами, справжній жах…

Найгірше, якщо можливий вплив чорнобильської катастрофи є в сім’ї предметом умовчань і натяків, а дорослі намагаються не говорити на цю тему при дітях. Так, одна дівчинка-підліток на запитання про своє ставлення до чорнобильської катастрофи, відповіла, що не може навіть думати про це, адже це найстрашніше, що є в її житті. На очах у неї були сльози, голос зривався, руки тремтіли… Під час розмови з психологом з’ясувалося, що її дідусь помер від хвороби, яку в сім’ї пов’язували з впливом радіації. Дорослі уникали говорити при дівчинці на цю тему, і тому важка, але водночас досить типова подія викликала в дитини неадекватну патологічну реакцію.

Хоч як це парадоксально, у дітей із сімей, що проживають у регіонах, розташованих далеко від Чорнобильської АЕС, психологічні наслідки можуть бути набагато серйозніші, ніж у тих, чиї батьки жили в безпосередній близькості до реактора. Розповіді близьких про те, як горів четвертий блок, як довелося покидати дім і переїжджати на нове місце, що вони при цьому відчували й переживали, діти сприймають досить спокійно, оскільки така інформація хоч і важка для них, але водночас цілком зрозуміла. Набагато складніше тим дітям, які не повною мірою усвідомлюють, чого саме вони бояться.

У багатьох дітей спрацьовує своєрідна захисна реакція: не зовсім зрозуміла для них картина чорнобильської аварії заміщується в їхній свідомості картинами катастроф іншого штибу. Що цікаво, жоден з опитаних підлітків так і не згадав про пожежу на АЕС, зате багато хто охарактеризував аварію як вибух; дуже сильний вибух; потужний вибух; зону й вибух і навіть зону, що вибухає. Багато хто зазначив: чорнобильська катастрофа в них асоціюється з поняттями «атомна війна»; «атомний вибух»; «атомна бомба»; «Хіросіма». Цікаві й такі визначення чорнобильської катастрофи: смерть; розруха; викид радіації; жахливі хвороби; епідемія; стемніле сонце (картинка, типова після атомного вибуху); виверження вулкана; погане повітря, важко дихати… Такі уявлення сучасних дітей про чорнобильську аварію є результатом нашарувань із фільмів катастроф і документальних фільмів про наслідки атомних вибухів, вивержень вулканів тощо.

Захистимо дітей від власних страхів

Будь-які незжиті батьками страхи, сумніви й тривоги можуть негативно впливати на дитину, викликати в неї усілякі психосоматичні розлади, які дедалі частіше бувають у дітей і підлітків (багато фахівців називають цифри від 40 до 68% від загальної кількості тих, хто звернувся за допомогою). Потужним бар’єром на шляху психосоматичних розладів і нервово-психічних захворювань може стати вміння батьків створювати довірчі, емоційно теплі стосунки з дітьми. Це можливо тільки в тому разі, якщо в самих батьків немає якихось нерозв’язаних психологічних проблем, страхів і тривог з найрізноманітніших причин (сімейна схильність до певних захворювань; важка хвороба, перенесена дитиною в дитинстві; смерть одного з дітей; неприємні факти з історії сім’ї тощо). Поглиблювати ситуацію може недовірливий тривожний тип характеру батька або матері.

Щоб не передавати дітям свої страхи, сумніви й переживання, треба намагатися звільнятися від «душевного сміття». Існує зовсім безграмотна з погляду психології думка, що про неприємну тему, трагічні події чи ситуації, які травмують, ліпше «забути, не згадувати, почати жити з чистого листка». На жаль, саме такий підхід сприяє тому, що в людській душі осідають «неперетравлені», або й зовсім загнані у підсвідомість страхи й негативні емоції, і є великий ризик передати їх дітям не просто в «готовому», але в збільшеному, перекрученому, спотвореному й гіпертрофованому вигляді. Психологи настійно рекомендують усі прикрості, сімейні драми й трагедії обговорювати, проговорювати безліч разів, аби все це перестало руйнувати психіку окремих членів сім’ї й негативно впливати на загальносімейний клімат.

Із перших днів шлюбу слід будувати своє сімейне життя таким чином, щоб у ньому не було місця «страшним» таємницям, недомовкам й умовчанням. Говоріть з іншими дорослими членами сім’ї про все, що вас хвилює й тривожить. Нехай дитина чує, бере участь у розмові, запитує. І пам’ятайте: вона сприймає не стільки інформацію, скільки ваше ставлення до того чи іншого факту й події. Розповідайте маляті про свої переживання — знаючи причину вашого хвилювання чи пригніченого стану, вона буде набагато спокійнішою, ніж якщо нафантазує собі щось несусвітне. І, звичайно, дайте можливість дитині поділитися своїми враженнями, поговоріть із нею, розвійте її страхи й оману.

1 Києво-Святошинський центр соціально-психологічної реабілітації розташований на території Київської обласної дитячої лікарні (м. Боярка), де проходять лікування хворі діти з найскладнішими в лікувальному і діагностичному плані захворюваннями. Психологи, соціальні педагоги й соціальні працівники працюють із дітьми, які перебувають на стаціонарному лікуванні.

2 Психосоматика (з грецького psyche — душа, soma — тіло) — напрям у медицині й психології, який вивчає вплив психологічних чинників на виникнення й подальшу динаміку соматичних захворювань.

Vkontakte Facebook Twitter