Центр Розвитку Громад (ЦРГ). Новини, проекти, звіти, документи
     

     
  • Основні розділи

    • ПРО ЦЕНТР
    • ПЕРЕНЕСТИ
    • ОБ’ЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ
    • РОБОТА В ЛІКАРНІ
    • СОЦІАЛЬНА РОБОТА
    • ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
    • МОЛОДІЖНІ КЛУБИ

  •  
  • Лінки

  • Friends of Chernobyl Centers


 

Стреси безжальні і до дорослих, і до дітей

Автор: Olga Опубліковано: Січень - 19 - 2010
image_pdfimage_print

Автори: Ганна ЯЦЕНКО, Марія КИРИЛЕНКО

Навряд чи хтось не погодиться з тим, що дітям потрібно приділяти увагу. Але так рідко вдається побути наодинці зі своєю дитиною, поспілкуватися з нею, вислухати новини, принесені зі школи або дитячого садка. І досить часто трапляється так, що лише коли малюк заснув, ми згадуємо, що був він якийсь млявий, сумний, не заважав дивитися улюблений телесеріал. «Нічого, розпитаю завтра», — втішаємо ми себе. А завтрашній день приносить нові клопоти й турботи… Але ж саме так і можна проґавити дитячий стрес.

Стрес — це не завжди погано

Стрес — це потрясіння, реакція на подразник або стресогенний чинник (у перекладі з англійського stress — це тиск, натиск, напруга). Стресів боятися не слід, адже людині потрібні регулярні потрясіння для відчуття всієї повноти життя й для того, щоб її організм нормально функціонував. І просто чудово, якщо стресова ситуація спонукає зосередитися, мобілізувати всі сили на іспиті, під час візиту до лікаря, на публічних виступах або спортивних змаганнях. Але можлива й деструктивна реакція на аналогічні ситуації, під час яких виникають розгубленість, тривога, апатія. Тобто небезпечним є не сам стрес, а патологічна реакція на нього.

Не всім відомо, що стресом можна назвати не тільки якусь серйозну, драматичну чи навіть трагічну подію. Стрес можуть викликати і життєва скрута, і безвихідні ситуації: складні побутові умови, матеріальні труднощі, перевантаженість і хронічна зайнятість, постійне недосипання, низка дрібних травматичних для психіки подій (так звана чорна смуга). Тому навіть доросла людина не завжди усвідомлює, що перебуває в стані хронічного стресу. А що вже казати, коли щось схоже переживає дитина.

Причини стресу в дітей

Наскільки вживаним щодо малюка є таке поняття, як «стрес»? На жаль, такою ж мірою, як і до дорослого. З тією лише відмінністю, що незріла дитяча психіка часом просто не в змозі впоратися з неприємностями без сторонньої допомоги. І багато що залежить від ставлення батьків до дитячих прикрощів і радощів, від того, наскільки шанують вони в малюкові особистість і чи зуміли навчити давати раду проблемам.

Стресогенні ситуації в дітей можуть бути такі ж, як і в дорослих: втрата близької людини, розлучення батьків, зміна колективу, переїзд на нове місце проживання… Водночас є і суто дитячі проблеми, пов’язані з віковими змінами, навчанням, стосунками з батьками, однолітками, вчителями.

Схильність до стресу мають навіть немовлята. У них він виявляється в підвищеній дратівливості, небажанні їсти, різкому порушенні загальної картини сну. Серед причин можуть бути хвороба, госпіталізація, розлука з близькими людьми, порушення режиму годування, емоційний стан батьків.

У дітей дошкільного віку психологічні збої можуть статися через зміни в режимі дня після виходу матері на роботу; необхідність ходити до дитячого садка й дотримуватися дисципліни; через появу нової дитини в сім’ї; загибель домашнього улюбленця…

Діти від 6 до 12 років переживають стреси, пов’язані з вимогами до них і вдома, і в школі. Типові стресогенні ситуації в цьому віці: тиск із приводу успішності, заздрощі, почуття суперництва зі старшими братами й сестрами, сварки з батьками та друзями, вікові зміни в будові тіла.

Особливо уразливий до юнацьких потрясінь підлітковий вік. Тінейджери драматично переживають складності у стосунках із протилежною статтю, страждають від різноманітних комплексів і заниженої самооцінки, переживають через неприйняття їх певною групою однолітків.

Як розпізнати стрес у дитини?

На жаль, незалежно від віку визначити наявність у дітей стресу досить складно. Адже доки дитина мала, вона ще не в змозі сформулювати свої проблеми, а коли дорослішає, то вже не вважає за можливе ділитися ними зі своїми близькими. Тому батькам слід навчитися розпізнавати непрямі ознаки того, що дитина перебуває в стані хронічного стресу.

Отже, є всі підстави запідозрити, що ваша дитина має серйозні проблеми, якщо вона стала дражливою, неспокійною, перебуває здебільшого в поганому настрої. Вона може стати напруженою, тривожною, незадоволеною собою, схильною до необдуманих імпульсивних учинків. Іноді впадають в око проблеми у спілкуванні, непродуктивний розподіл часу, агресивна поведінка, схильність до брехні, прояви відчуженості («нікому я не потрібен, ніхто мене не любить»). Водночас можуть виникнути труднощі в навчанні внаслідок ослаблення пам’яті, плутаного мислення, погіршення здатності концентруватися. Буває, що дитина погано спить через кошмари або, навпаки, страждає на підвищену сонливість. Досить часті й такі ознаки стресу, як втрата апетиту або, навпаки, схильність до переїдання, мовні порушення, головні болі, розлад травлення (запори або проноси), серцебиття, нудота, підвищена стомлюваність, пітливість, незрозумілі болі, що не піддаються лікарській діагностиці, схильність до алергічних реакцій, часті простудні захворювання та інфекції.

Як допомогти дитині в стресовій ситуації?

Запідозривши, що ваша дитина перебуває в стресовій ситуації, найкраще, звичайно, звернутися до психолога. При цьому потрібно бути готовим до низки індивідуальних консультацій, залучення дитини до групової роботи з однолітками. Але не виключено, що ви й самі зможете впоратися з ситуацією. Для цього поспілкуйтеся з дитиною, розпитайте її про те, що відбувається в школі, про стосунки з друзями. Якщо вам удалося з’ясувати, в чому полягає проблема, постарайтеся разом із малюком конструктивно її розв’язати: поговоріть із класним керівником, шкільним психологом, найміть репетитора. Підтримайте дитину морально — нехай вона відчує себе любимою, захищеною. Проаналізуйте, чи не висуваєте ви до неї завищених вимог, чи не перевантажена вона додатковими заняттями, секціями та гуртками. Не забувайте, що хороші оцінки не варті втраченого здоров’я.

Дошкільника дуже важливо навчити й привчити розповідати вам про свої страхи (наприклад, «я боюся залишатися сам» або «я боюся заходити в темну кімнату»). При цьому слід спокійно й уважливо ставитися до цих розповідей, не кепкувати, разом шукати шляхів подолання.

Якщо ваша дитина в підлітковому віці й не схильна ділитися своїми проблемами, порадьте їй завести щоденник. Нехай записує все, що її турбує, ображає або дратує; те, чого вона соромиться. Тим самим буде зроблено перший крок до самоаналізу, що допоможе підліткові навчитися формулювати свої проблеми, аналізувати їх причини, а згодом і розв’язувати самостійно. Водночас не залишайте спроб викликати підлітка на розмову, знаходьте теми, на які ви з ним можете поговорити «просто так». У цьому разі різко зростають шанси, що ваш син чи донька, «розговорившись», поділяться з вами своїми переживаннями.

Оскільки стрес негативно впливає на фізичний стан дитини, то вкрай потрібними й дуже ефективними в боротьбі з ним будуть заходи, спрямовані на зміцнення нервової та імунної систем. Подбайте, щоб ваша дитина бувала на свіжому повітрі, регулярно повноцінно харчувалася. Допоможіть їй встановити здоровий режим дня, звернувши особливу увагу на достатню кількість годин, відведених на сон. Запишіть дитину на її вибір у спортивну секцію, басейн чи гурток малювання. Або, навпаки, відмовтеся від додаткових навантажень, якщо дитина їм опирається. Обмежте кількість часу, проведеного дитиною перед екраном телевізора або комп’ютера. Потурбуйтеся, щоб дитина щодня отримувала свою «порцію тиші». Вона повинна щонайменше дві години на день проводити в спокійній обстановці без зайвих звуків. Навчіться самі й навчіть дитину простеньких вправ для релаксації. Спокійно й упевнено реагуйте на всі неприємності, «заразіть» свою дитину оптимізмом і вмінням радіти життю.

Vkontakte Facebook Twitter