Автор: Марія КИРИЛЕНКО

Помаранчева революція викликала у чималої частини наших громадян такий сплеск самосвідомості й почуття власної гідності, що, здавалося, можна було говорити про відчутні зрушення в громадській свідомості. Проте багато українців, залишивши майдани, опинилися в ролі Попелюшки, повернувшись із революційного балу до своїх лахів, покірності та мрій про дива, які творитиме для них якщо не хрещена мати-фея, то хрещений батько-президент. Ясна річ, за такого налаштування розчарування було неминуче. І водночас не можна забувати, що великою мірою невдоволення викликане діями місцевої, а не найвищої влади. Вимушене й неминуче спілкування з деякими нашими чиновниками здатне довести до короткочасного нервового зриву або тривалого розладу психіки, до істерики чи депресії, до агресивної витівки або боягузливого відходу від проблеми, до фаталістичної покірності чиновникам як якимось божествам або ж до походу на них війною в правозахисному русі. Утім, завжди можна дати хабара й залишитися при збережених нервах, часі й навіть почутті власної гідності…

Як «маленький» українець спілкується з владою Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Світлана СЕНЕНКО

Історія Рози Паркс проста й приголомшлива, як міф чи апокриф. Коротко її можна викласти буквально в двох реченнях. Чорношкірій американці, яка поверталася з роботи автобусом, було велено підвестися зі свого місця, щоб уступити його білому чоловіку. Її відмова підкоритися привела до скасування расової сегрегації на Півдні Сполучених Штатів і ознаменувала початок нової ери в боротьбі за громадянські права.

Щоб розібратися, чому та як це сталося, треба згадати не таку вже давню історію США. Громадянська війна (1861—1865) покінчила з рабством, але переможені жителі Півдня зовсім не перестали ставитися до негрів як до недолюдей. У результаті на зміну рабству прийшла сегрегація, що проявилася в групі законодавчих актів на рівні окремих штатів, які отримали загальну назву «закони Джима Кроу» — за іменем знаменитого в ті часи чорношкірого комедійного персонажа. Попри кількаразові спроби доказу їхньої неконституційності, закони, які зобов’язують влаштовувати окремі школи, кафе, ресторани, громадські туалети, вагони поїздів і навіть лави в парках для людей із білою та небілою шкірою, протрималися в південних штатах аж до 60-х років минулого століття. Єдиною сферою, в якій сегрегація забезпечувалася з трудом, був міський транспорт — жодна компанія не могла потягнути утримання окремих автобусів для білих і чорних. Межа між «білою» і «чорною» зоною автобусного салону регулювалася за допомогою переносного знаку. Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Попереду Новий рік, Різдво. Традиційні сімейні свята, які чекає не лише дітвора. Свята, коли в кожному дорослому прокидається дитина, коли душа прагне казки, різдвяного дива, відпочинку, веселощів. Дні, які зазвичай об’єднують за святковим столом сім’ї та найближчих друзів. І — водночас напружена ситуація в країні, політичні пристрасті, відчуття занепокоєння через результат виборів. Як зустрінуть українці Новий 2005 рік? Чи буде в їхніх душах мир і спокій, чи не відіб’ються результати голосування (або відсутність таких) на святковому настрої?

Про те, що симпатії до різних кандидатів у президенти внесли розбрат у чимало сімей, порушили родинні й дружні стосунки, говорять нині немало. Проте можна спостерігати й зворотний процес — у багатьох сім’ях спільність поглядів стабілізувала стосунки між подружжям; призвела до кращого порозуміння між батьками та дітьми студентського віку; налагодила стосунки між батьківськими і молодими сім’ями. Сталося певне перегрупування й у найближчому оточенні, зміцніло багато дружніх зв’язків. Читати далі »

Автор: Марія КИРИЛЕНКО

Упродовж тривалого часу напередодні такого любимого всіма старого Нового року, коли панує святковий настрій і не хочеться думати про сумне, залишалася майже непоміченою трагічна дата в історії України — чергова річниця початку репресій проти української творчої інтелігенції. Репресії розпочалися 12 січня 1972 року, не припинялися протягом майже півтора року й знаменували марні спроби тоталітарної системи задушити прагнення українського народу до свободи і незалежності. Близько сотні яскравих представників руху шістдесятників були заарештовані й кинуті в табори; обшуки зачепили тисячі людей; десятки тисяч були піддані допитам і залякуванню. Саме ця хвиля репресій кинула за грати таких видатних діячів, як Іван Світличний, Євген Сверстюк, В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Семен Глузман, Валерій Марченко. Був серед них і мій батько — Іван Коваленко, вчитель і поет із м.Боярка. Я могла б дуже багато розповісти і про нього, і про нашу сім’ю, але торкнуся лише того, що, як мені здається, співзвучне нашому часу. Читати далі »

Автор: Марія КИРИЛЕНКО

Апетитний димок від жертовного вогнища піднімається до небес, і боги звертають свій прихильний погляд на того, хто приніс жертву… Маленький хлопчик залишається вдома, а не йде гуляти, тому що мама пообіцяла йому за це шоколадку… Бабуся, судомно притискаючи до грудей синю курку, віддає свій голос кандидатові, який її «ощасливив»… Корупція багатолика і властива людині як одвічний порок, що його неможливо викорінити повністю. Але за певних умов корупція квітне, розростається і, як корозія, починає роз’їдати все суспільство й водночас душу кожного з нас.

Не секрет, якого розмаху в нашій країні набула корупція. Її тотальний характер — це грізний симптом, який свідчить і про стан нашої демократії, і про рівень беззаконня, і про моральне падіння більшої частини суспільства. З’явилися цілі сфери, де хабар трактується як напівлегальна доплата до низької зарплатні. Я вважаю своїм обов’язком знову й знову привертати загальну увагу до хабарництва як до одного з аспектів загальної корупційної системи. Для нашого майбутнього вкрай небезпечна не так наявність «корумпованої верхівки», як моральне обличчя нашого суспільства, із яким інакших «верхів» воно не заслуговує. Читати далі »