Зустрічі «однокашників» давно вже стали доброю традицією наших навчальних закладів… А що ви знаєте про зустріч нинішніх і колишніх… працівників однієї установи? Мабуть що нічого. Бо саме таку нову традицію започаткував на Боярських теренах в перші дні Нового 2010 року Києво-Святошинський центр соціально-психологічної реабілітації населення, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Заклад, який цього року відзначатиме свій перший ювілей – 10 річницю з Дня заснування. Тому й вирішив ЦСПР напередодні Різдва, а саме – 5 cічня, провести символічну передсвяткову перекличку всіх-всіх працівників у своїй затишній залі…
За вікном пронизливо посвистує холодний зимовий вітер, а на столі – затишно та по-родинному привітно – електричний чайник. Того дня тут не було яскравого шоу чи святкової дискотеки. Зате було інше: привітні посмішки, тісне коло друзів і спогади – все те, що завжди буде об’єднувати цих чуйних до нашої спільної біди людей.
Ми навіть не намагатимемося передати в нашій розповіді ту неповторну атмосферу! Тому що її потрібно просто відчути… Наведемо лише слова двох керівників ЦСПР. Тому що в них – сама суть нової традиції.
Ксенія Анатоліївна Самойленко, Почесний директор Центру:
– Я вже також запрошена сюди, так само як ви, в якості гостя. Але нас об’єднує спільний відрізок нашого спільного життєвого шляху, який ми пройшли разом. На цьому шляху були і радості, які зігрівали всіх нас, і труднощі, які ми спільно переборювали. Але я вважаю, що наш Центр дуже багато дав нам всім. Адже це була не просто робота згідно інструкцій, не просто пошуки нових напрямів роботи, а справжня дружба. Для якої не існує ні часових, ні просторових кордонів. Та дружба, яка привела нас сьогодні сюди через Боярську передріздвяну хуртовину і яка, вибачайте за пафос, веде нас далі по життю, зігріваючи відчуттям того, що вона у нас є.
Ангеліна Лахтадир, Повноправний директор Центру:
– Центр давно став частиною вашого життя і, я впевнена, однією з яскравих сторінок вашої біографії. Адже це заклад, куди люди йдуть не за „довгим карбованцем”, не для того, щоб робити бізнес, а для того, щоб дарувати і отримувати радість від спілкування, радість від того, що ти можеш надати іншим допомогу чи пораду. Дуже добре, що ми зібралися саме перед Різдвом. Адже Різдво – це сімейне свято, а я вважаю, що ми всі – це єдина сім’я, в якій немає „колишніх” і в якої є майбутнє. Сім’я, яку я хочу привітати з прекрасними зимовими святами, побажати миру, злагоди, віри в майбутнє, міцного здоров’я, успіхів, родинного щастя, любові. І найголовнішого: нехай завжди у вашому житті буде гармонія у всьому. Почувайте себе як дома, тобто так, як і раніше ви себе тут почували. Адже це – лише перша, але далеко не остання наша зустріч…
Отже, в нашому місті започатковано ще одну добру традицію. Чи приживеться вона в Боярці, чи знайде своїх послідовників? Наскільки потрібна вона? А може, у вашій установі такі зустрічі вже давно практикуються? У пошуках відповіді на всі ці питання ми запрошуємо вас поділитися на сторінках нашої газети своїми думками, а можливо – й власним досвідом.
Радислав Кокодзей, Боярка-інформ