Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Виховання дітей — це проблема, яка не перестане бути актуальною доти, доки існує людство. Змінюються часи і підходи у вихованні, з’являються нові й новітні теорії, вікова психологія переживає справжній бум, а книжкові прилавки завалені спеціальною літературою… Але проблем у кожній конкретній сім’ї чомусь не стає менше. Якісь складності породжені науково-технічним прогресом, змінами в суспільній свідомості, інші — непідвладні часу. Однією з таких «одвічних» тем є проблема стосунків між сиблінгами, а по-простому — між братами та сестрами.

Дуже часто, надивившись, як їхнє єдине чадо стає дедалі вимогливішим і примхливішим, не вміє ділитися й ладнати з іншими дітьми, батьки наважуються на народження другої дитини. Їм здається, що первісток ледь не автоматично перестане думати тільки про себе, стане турботливим і люблячим братиком чи сестричкою. На жаль, народження другої дитини може спровокувати ситуацію «аж до навпаки» і стати пусковим механізмом для розвитку наймахровішого егоїзму. Читати далі »

Автори: Ганна ЯЦЕНКО, Марія КИРИЛЕНКО

У розпалі довгоочікуваний час відпусток…Цілий рік мріялося про те, щоб погрітися на сонечку, вибратися до лісу, на річку чи озеро, до моря, приділити увагу близьким, потішити й оздоровити дітей. На практиці часом усе складається не зовсім так. І особливо це стосується дітей: дитина, замість пурхати й тішити нас веселим щебетом, раптом робиться просто нестерпною — вередливою, настирливою, неслухняною. У чому ж річ — це саме вона псує нам відпочинок чи, може, ми самі щось робимо не так? Хай там як, але відпочинок із дітьми на природі має свою специфіку.

Працюємо над внутрішнім налаштуванням

Сьогодні йтиметься про дітей дошкільного віку та молодших школярів. Підлітки прагнуть утекти на прогулянку з однолітками, а от малята, якщо їх не «здали» на літо бабусям, хвостиками — всюди за батьками.
Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Психологи часто вживають словосполучення «незріла особистість», маючи на увазі тих, хто не вміє керувати собою, брати на себе відповідальність за власне життя і за життя близьких людей. Такі люди рідко приходять на прийом до психолога — їх найчастіше приводять родичі, про них розповідають і на них скаржаться. Та як вони зробилися такими — безвільними, егоїстичними й егоцентричними, безвідповідальними, некерованими?

Як виховати нащадка так, щоб він «вовремя созрел»?

У психології немає однозначних відповідей і рецептів на всі випадки життя. Можна говорити лише про загальні підходи й основні принципи виховання. Адже немає на світі двох абсолютно однакових душ, типів психіки, наборів генів. Кожна людина є неповторною й непізнаваною, як непізнаваний до кінця всесвіт.

Одні й ті самі чинники можуть по-різному вплинути на конкретну людину. Турботливе, ніжне ставлення до дитини може призвести до того, що вона так само піклуватиметься і про власних дітей, а може, навпаки, зробити її егоцентриком. Суворе покарання для одного може стати уроком на все життя, а іншого лише озлобить та закріпить у ньому погані нахили. Тяжкі життєві випробування одного ламають, а іншого загартовують. Те, що для одного ліки, для іншого може стати отрутою. Виховання — це завжди неповторна творчість, заснована на суто індивідуальному підході. Не можна, прочитавши й уподобавши книжку із психології або педагогіки, почати механічно застосовувати її на практиці, не враховуючи особистісних особливостей вашої дитини, або ж просто копіювати те, як батьки виховували вас. Це нерозумно і навіть небезпечно, як небезпечна будь-яка жорстка схема. Необхідно спробувати зрозуміти дитину й постаратися розвинути те гарне, що в ній є.
Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

От і підійшов кінець навчального року… Одні батьки ще перебувають у тривожному очікуванні результатів іспитів своїх дітей. Другі вже встигли прошпетити своїх недбалих нащадків і сумують над не занадто «гарними» табелями. А треті все не втомлюються хвалитися «А мій (моя) цього року знову відмінник (відмінниця)!» Ми пропонуємо задуматися над тим, наскільки відносними є ці приводи для смутку чи радості.

Палке бажання батьків бачити свого нащадка «най-най» може спровокувати розвиток у нього такої психологічної недуги, як синдром чи комплекс відмінника. Існує й інша назва — перфекціонізм (від англійського слова perfect — досконалість). Цим терміном позначають прагнення людини до досконалості, бездоганності, ідеалу. На перший погляд може здаватися, що це чудова риса. На жаль, перфекціонізм нерідко межує із серйозними психологічними розладами і здатний зіпсувати життя як самій людині, так і її близьким, рідним, колегам. Предметом перфекціоністських переживань можуть бути спортивні досягнення; поняття «гарні дочка/син чи господиня/годувальник»; зовнішня привабливість; «правильна» поведінка. Однак найпоширеніший варіант пов’язаний усе ж таки з навчанням, а згодом із роботою. При цьому формально перфекціоніст геть може не бути ні золотим медалістом, ні володарем червоного диплома: психологічні проблеми починаються виключно з голови, а не знаходяться в папці з документами. Читати далі »