Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Якщо у вас немає особливих матеріальних проблем, якщо ви звикли задовольняти всі примхи вашої дитини, якщо для вас нормально самоутверджуватися шляхом демонстрації власного добробуту, — ця стаття не для вас. Ми пишемо для тих, хто збентежений і розгублений через непомірні вимоги своїх дітей, які хочуть модно й дорого одягатися, одержувати величенькі суми на кишенькові витрати, мати дорогий комп’ютер і «наворочений» мобільний телефон. Якщо сімейний бюджет цього не дозволяє, сім’я зазнає не лише матеріальних, а й психологічних проблем.

Психологам доводиться вислуховувати сповіді стурбованих матерів, які стикаються з усе зростаючими апетитами свого чада: «Він зовсім мене не любить, мені здається, що його цікавлять лише ті гроші, які я йому даю»; «Ви уявляєте, моїй доньці лише 11, а вона вже просить мобільний телефон і згодна при цьому лише на найдорожчий»; «Мій син думає лише про те, що потрібно йому, його зовсім не цікавлять труднощі, яких зазнає сім’я»; «У мене немає можливості давати моєму сину більш як три-чотири гривні у школу, а багато його однокласників одержують щодня на кишенькові витрати по двадцять, а часом і по п’ятдесят»; «Якщо моїй доньці чогось хочеться, це стає справжньою манією — я готова позичати, аби вона від мене відчепилася». Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Якось непомітно сплинув час. Ще недавно ваша дитина була зовсім малою, і ось «раптом» перед вами абсолютно незнайома людина — колюча, незручна, кручена, важка у спілкуванні, непередбачена… Але в цій статті ми хочемо поговорити не про підлітків, а про те, що відчувають батьки, чиї діти ступили на непростий шлях переходу від дитинства до дорослого життя.

Нині акселерація стала таким повсякденним явищем, що складно прогнозувати, коли в дитини розпочнеться цей підступний перехідний вік. У деяких сім’ях переживають період дорослішання своїх дітей дуже благополучно. В інших — це майже катастрофа. Передусім це, звичайно, залежить від особистих якостей усіх членів сім’ї і самої дитини. Однак є й інші важливі чинники: наскільки чуйно та грамотно поводяться батьки; чи не надто вони вільні для того, щоб зациклитися на проблемі; чи є в сім’ї ще діти. Як правило, без особливих драм сприймають перехідний вік своїх дітей молоді легковажні батьки, які ще не забули, що вони самі виробляли в такому віці. Набагато складніше серйозним відповідальним батькам; самотнім матерям; домогосподаркам; батькам у віці; авторитарним батькам; тривожним матерям і тим, хто за мету свого життя поставив «зробити з дитини людину». Іноді їхні переживання сягають такого градуса, що без допомоги психолога не обійтися. Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Буває, звісно, що батько чи мати зовсім не люблять своєї дитини. Але це радше з розряду патології — особливо, коли дитина зовсім мала і стосунки з нею ще не зіпсовані моральними та світоглядними розбіжностями. Однак психологам постійно доводиться мати справу з негативними наслідками дефіциту батьківської любові. Як рослини без сонечка, чимало малюків марніють, хворіють, сумують… Або ж вередують, галасують, пустують, намагаючись привернути до себе увагу в такий нездоровий спосіб. А в цей час тата і мами й не підозрюють, що їхнім дітям бракує пестощів і тепла. Коли психолог повідомляє батькам, що їхній дитині бракує любові, ті бувають просто шоковані: «Це я не люблю своєї дитини??? Та я заради неї живу (гарую; не виходжу вдруге заміж; жертвую освітою; цілий день стою біля плити; в усьому собі відмовляю…)».

Зрозуміло, що наше життя стає дедалі складнішим і непередбачуванішим, але не можна, щоб боротьба за існування позначалася на дітях. Чимало батьків вважають, що й так, мовляв, зрозуміло, наскільки дорогий їм малюк. Але хоч як це парадоксально, дуже часто дитина взагалі не здогадується, що батьки її люблять. А ще більше малюків регулярно в цьому сумніваються. Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Осінь не за горами, і в багатьох сім’ях от-от станеться радісна і знакова подія: 1 вересня в пишних бантах чи у франтуватому костюмчику ваше маля вперше переступить шкільний поріг! Прощай, безтурботне дитинство! Що чекає попереду — успішне навчання, нові друзі, цікаве насичене життя? А може, низка неприємностей, хвороби, нотації вчителів, невдоволення тата й мами? Багато залежить від того, наскільки дитина готова до навчання, чи не поквапилися батьки з відправкою її до школи, чи зуміли психологічно підготувати малюка до нового етапу в житті і (що не менш важливо!) чи готові вони до нього самі.

Питання, з якого віку віддавати малюка до школи, не таке вже й просте. На перший погляд може видатися, що коли дитина вміє читати—писати—рахувати, то її вже час віддавати до школи. Тим часом про готовність дитини до навчання у школі можна робити висновок, лише проаналізувавши в комплексі низку чинників.

Календарний і фізіологічний вік дитини збігаються не завжди. У будь-якому разі більшість психологів не рекомендує віддавати до школи дитину, котра буде молодшою за своїх однокласників. І йдеться в цьому разі не лише про те, що вона може бути фізично слабшою за інших (багато людей вважають це важливим лише для хлопчиків), а й про успішність на уроках фізкультури, праці. Відставання від більшості може породити небезпечні комплекси: «найслабший», «найнезграбніша». А від «останній прийшов до фінішу» дитина може вибудувати проекцію аж до «гірший від усіх». Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Сьогодні дедалі частіше можна почути, що немовля спить разом із татом і мамою. Чи нормально це? Чи захоче маля, підрісши, залишити батьківське ліжко? Чи можливі негативні наслідки такої практики?
Геть тоталітарну спадщину з пологових будинків!

Було б надто просто, якби демократія торкалася тільки політики й принципів управління державою. Демократія непомітно, але наполегливо входить у сім’ї, понад те — впливає на виховання дітей і стосується навіть такої «ніжної» сфери, як догляд за новонародженим. Нині відбувається кардинальний поворот від залізної дисципліни, з якою маленька людина неминуче зіштовхувалася з перших секунд народження, до більш гуманних і демократичних принципів виховання.

А як добре все це вписувалося в тоталітарну систему! Після народження — ніяких тобі мам і тат! Маля відразу потрапляло в «колектив» таких, як само, а до мами — тільки на короткі «побачення». Грудне вигодовування — зовсім не обов’язково. Штучне харчування «набагато краще», адже ще не відомо, якої якості в матері молоко, а вчені, лікарі, держава і ВООЗ краще знають, що потрібно маляті. Годівля суворо за графіком. Туге сповивання як прообраз законослухняності та вміння підпорядковуватися. До рук не привчати — нехай покричить, розвине легені. А заодно засвоїть, що криком у цьому житті нічого не доб’єшся: треба терпіти й чекати, поки «вищі» — медперсонал, батьки, партія та уряд — самі вирішать, що краще для пересічного громадянина країни, незалежно від віку й статі. А якщо маля, не дай Боже, захворіє, то в лікарні лежатиме саме — нехай звикає, що ні в армії, ні на зоні мами поруч не буде. Читати далі »