7.1. Коли МНС України планує завершити будівництво другої черги Камінь-Каширської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (оздоровчий комплекс)?
У 1994 році будівництво даного об’єкту розпочали і на сьогоднішній день навіть даху не збудували. (14).
Педагогічний колектив Камінь-Каширської ЗОШ № 2 Камінь-Каширського району Волинської області.
Відповідь.
Будівництво другої черги Камінь-Каширської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (оздоровчий комплекс) було розпочато у 1994 році і здійснювалося за рахунок державних капітальних вкладень на реалізацію Чорнобильської будівельної програми. Внаслідок зменшення обсягу бюджетних призначень на реалізацію зазначеної програми будівництво призупинено в 1995 році.
Кошти цієї Чорнобильської будівельної програми направлялись на будівництво житла для відселення постраждалих з території, радіоактивно забрудненої внаслідок Чорнобильської катастрофи (зона безумовного (обов’язкового) відселення), та створення належних умов для проживання на радіоактивно забрудненій території і у місцях компактного переселення постраждалих, здійснення невідкладних заходів у зоні відчуження.
Враховуючи обмежене фінансування останніми роками цієї бюджетної програми, а саме: у 2006 році – 15,1 млн. грн., у 2007 році – 15,2 млн. грн. та у 2008 році – 16,4 млн. грн., основну частину цих видатків було направлено на виконання невідкладних заходів у зоні відчуження Чорнобильської АЕС.
Разом з тим Державним бюджетом України на соціально-економічний розвиток передбачені субвенції місцевим бюджетам. Обсяг зазначених субвенцій становив: у 2006 р. – 1000,0 млн. грн.; у 2007 р. – 907,46 млн. грн. у 2008 р. – 1180,0 млн. грн.
Переліки об’єктів, що споруджувалися за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток та за рахунок бюджетних призначень на реалізацію Чорнобильської будівельної програми формувалися головним розпорядником зазначених бюджетних призначень (Міністерство регіонального розвитку та будівництва) за пропозиціями обласних державних адміністрацій.
У Державному бюджеті України на 2009 рік вищезазначені видатки не передбачені, оскільки за інформацією Міністерства фінансів, враховуючи обмеженість ресурсу бюджету та з метою забезпечення коштами першочергових соціальних видатків, видатки капітального характеру скорочені переважно за всіма бюджетними програмами.
Головний спеціаліст відділу реалізації Чорнобильських програм Департаменту капітального будівництвата забезпечення житлом МНС України Знайда В.В.
7.2. Доброго дня шановні експерти ! Загальновідомо, що дезактивація даху 3-го енергоблоку ЧАЕС відносилась до однієї з найбільш небезпечних у 1986р.(за радіаційним фактором). Відомо, також, що в другій половині вересня 1986р. для тих хто працював на даху блоку №3 , допустиму добову
( одноразову) дозу опромінення збільшили з 2-х до 20 бер. Очевидно, що до прийняття рішення про збільшення одноразової дози до 20 бер, офіційно в документах ніхто не наважувався зафіксувати більше ніж 2 Р. Таким чином, очевидно, дози опромінення тих, хто працював на даху в серпні-першій декаді вересня не відповідають реально отриманим. Чи збираються відповідні органи зробити реконструкцію доз опромінення цих ліквідаторів? Чи є статистика на цю групу людей? Адже по матеріалам архіву (ЦАМО ) зробити вибірку не так уже й важко? З повагою, В.Левченко, учасник робіт з дезактивації даху 3е.б. ЧАЕС в серпні та вересні 1986 р. (20).
*Відповідь.
Шановний В.Левченко! Дезактивація даху 3-го енергоблоку ЧАЕС відносилась до однієї з найбільш небезпечних робіт у 1986 році не тільки за складністю радіаційної, але і інженерної обстановки. Ліміт дози на цей час було встановлено наказом Міністра оборони СРСР № 133 від 28.06.1986 р. на рівні 25 бер за весь час перебування «ліквідатора» в районі аварійної ЧАЕС і 10 бер -одноразово. З різних причин, у тому числі, і для полегшення планування звільнення ліквідаторів і призиву громадян з запасу їм на заміну вводились контрольні добові дози. У 1986 в 30-кілометровій зоні кругом ЧАЕС вони були, як Ви правильно відмітили, на рівні 2 бер. Але принципово важливо те, що 2 бери це доза не допустима, а контрольна (хоч і називали її допустимою). Контрольна доза встановлювалась уже наказом командувача Оперативної групи Міністерсва оборони СРСР (м. Чорнобиль). Тобто її перевищення було не бажаним, але не настільки небажаним, як допустимої разової дози 10 бер, за яким уже слідували певні адміністративні санкції. Однак, у 1986 році контрольна доза була не тільки на рівні 2-х бер. Все залежало від рівнів випромінювання в місцях проведення робіт. В окремих випадках контрольні дози були і 4 бери. Відомо, що з контролем за дозами опромінення військовослужбовців були проблеми. Разом з тим, саме військовослужбовці, що виконували роботи на даху 3-го енергоблоку ЧАЕС, мали найкраще дозиметричне забезпечення, хоч знову ж таки не ідеальне. На контрольні дози служба дозиметричного контролю звичайно орієнтувалась, однак це не значить, що в журналах обліку доз, добові дози вищі 2, 4 чи 10 бер, а сумарні дози вищі 25 бер у дозових карточках, військових білетах чи посвідченнях офіцерів не реєструвалися. При вивченні журналів контролю доз опромінення військових «ліквідаторів» ми виявили тисячі випадків перевищення як контрольних добових, так і допустимих доз, у тому числі і у «ліквідаторів», що працювали на даху 3 енергоблоку. Максимальні офіційно зареєстровані (у документах) дози у військових «ліквідаторів» є навіть вищі 100 бер. Відповідно до «Инструкции по организации и проведению работ по очистке зоны «Н» от радиоактивных отходов» від 19.09.1986, разова доза опромінення військових «ліквідаторів» через високі рівні випромінювання на даху 3-го енергоблоку дійсно була підвищена до 20 бер. Контрольна ж разова доза встановлювалась (для зменшення випадків переопромінення вище 20 бер) на рівні 17,5 бер. І саме з останньої величини виходили розраховуючи час перебування чергової групи «ліквідаторів» на даху 3 енергоблоку. Але знову ж це не значить, що не було офіційно зареєстровано випадків з одноразовими дозами вище 17,5 чи 20 бер серед цього контингенту «ліквідаторів».
Отже «ліквідаторам», що брали участь у дезактивації даху 3 енергоблоку до 19.09.1986 року, не обов’язково всім щодня реєстрували дозу нижчу 2 бер тільки тому, що такою була контрольна добова доза.
Що стосується реконструкції доз опромінення, то це сьогодні реальна справа. В Науковому центрі радіаційної медицини АМН України це вміють прекрасно робити. Але слід зазначити, що навіть недостатньо точний метод безпосередньої оцінки дози (у 1986 році) не менш точний ніж хороший метод реконструкції дози через 23 роки після участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Отже Вам вирішувати як поступати.
І, на кінець, група учасників робіт з дезактивації даху 3 енергоблоку, а це біля 4 тис. чоловік, не має особливого медичного нагляду чи особливої уваги в іншій формі. Однак, військові частини, що відряджали свій особовий склад на проведення цих робіт відомі і певні матеріали в архівах військових відомств країн СНД зберігаються. Хоч повинен Вас попередити, що це справа не проста, тому, що не завжди у наказах виїзду на роботи чітко вказувалось місце проведення робіт. Як правило вказано ЧАЕС, а що таке ЧАЕС, то Вам відомо.
Як теж військовий ліквідатор з нагоди чергових роковин аварії на ЧАЕС бажаю вам міцного здоров’я, щастя і успіхів у всіх ваших сьогоднішніх справах. Зважаючи на коректно сформульоване Вами досить складне запитання, мені б було цікаво знати Вашу думку щодо об’єктивності викладення подій, які ми з Вами обговорюємо, у книзі спогадів керівника цих робіт-генерала М.Тараканова «Две трагедии ХХ века: документальные повести».-М: Советский писатель, 1992.-431 с.
Моя електронна адреса: skaletsky@nbu.gov.ua
З повагою,
завідувач відділу ядерної безпеки Інституту проблем національної безпеки РНБ України;
доктор медичних наук Ю.М.Скалецький.
7.3. Существуют ли специальные строительные нормы, правила которыми необходимо руководствоваться при проектировании, эксплуатации объектов атомной промышленности? (57).
*Відповідь.
Наводимо перелік спеціальних норм і правил, якими керуються фахівці при проектуванні та експлуатації об’єктів атомної енергетики:
1. Наказ Державного комітету ядерного регулювання України від 20.01.2004. №5 “Про виконання Протоколу про взаємодію з питань забезпечення ядерної та радіаційної безпеки у сфері використання ядерної енергії при здійсненні будівельної діяльності між Державним комітетом ядерного регулювання України, та Державним комітетом України з будівництва та архітектури.”.
2. Вимоги з безпеки до вибору майданчика для розміщення атомної станції (НП 306.2.144-2008), затверджені наказом Держатомрегулювання від 07.04.2008 № 68, зареєстровані в Мін’юсті 28.05.2008 за № 467/15158.
3. Нормы строительного проектирования АС с реакторами различного типа. Утверждены МАЭ СССР, 1986.
4. Нормы проектирования сейсмостойких атомных станций. ПНАЭ Г-5-006-87. Утверждены ГАЭН СCСР, 1987.
5. Нормы проектирования оснований реакторных отделений атомных станций. Утверждены МАЭ СССР, 1989.
6. Нормы расчета на прочность стальных защитных оболочек атомных станций. ПНАЭ Г-10-012-89.Утверждены ГАЭН СССР, 1989.
7. Нормы расчета на прочность оборудования и трубопроводов атомных энергетических установок. ПНАЭ Г-7-002-87. Утверждены ГАЭН СССР, 1987.
8. Нормы проектирования железобетонных сооружений локализующих систем безопасности атомных станций. ПНАЭ Г-10-007-89. Утверждены ГАЭН СССР, 1989.
9. Правила устройства и эксплуатации локализующих систем безопасности атомных станций. ПНАЭ Г-10-021-90. Утверждены ГПАН СССР, 1990.
10. Правила устройства и эксплуатации систем аварийного отвода тепла от ядерных реакторов к конечному поглотителю. ПНАЭ Г-5-020-90. Утверждены ГПАН СССР, 1990.
11. Противопожарные нормы проектирования атомных электростанций с водо-водяными энергетическими реакторами. ВБН В.1.1-034-03.307-2003. НАПБ 03.005-2002, погоджено Держатомрегулюванням.
12. Санитарные правила проектирования и эксплуатации атомных станций (СП АС 88), затверждені МОЗ СРСР, 1988, з урахуванням наказу МОЗ, Держатомрегулювання від 06.05.2003р. № 196/59 “Про скасування чинності положень “СП АС-88″, що стосуються питань встановлення значень допустимих викидів та скидів радіоактивних речовин АЕС в навколишнє природне середовище”.
13. Основні положення забезпечення безпеки проміжних сховищ відпрацьованого ядерного палива сухого типу (НП 306.2.105-2004), затверджені Держатомрегулювання від 29.12.2004 № 198 (зареєстровані Мін’юстом 17.01.2005 за № 49/10329).
14. Державні будівельні норми України ДБН В.1.4-2.01-97, Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві.
15. Вимоги до вибору майданчиків для розміщення сховища для захоронення радіоактивних відходів (НП 306.4.149-2008), затверджено наказом Держатомрегулювання від 14.11.2008 № 188, зареєстровано у Мін’юсті 08.12.2008 за № 1166/15857.
16. Общие положения обеспечения безопасности исследовательских реакторов при проектировании, сооружении и эксплуатации, (ОПБ ИР) 1988.
17. Правила устройства и безопасной эксплуатации оборудования и трубопроводов атомных энергетических установок. ПНАЭ Г-7-008-89. Утверждены ГАЭН СССР, 1989. (Более 10 документов по оборудованию и трубопроводам).
18. Правила проектирования систем аварийного электроснабжения атомных станций (ПНАЭ Г-9-027-91). Утверждены Госатомнадзором СССР от 28.10.91 № 11.
19. Арматура для оборудования и трубопроводов АЭС. Общие технические требования. ОТТ-87.
20. Санитарные нормы проектирования предприятий и установок атомной
промышленности (СНП-77). Минсредмаш СССР. 1978.
21. Санитарные нормы проектирования предприятий и установок атомной промышленности (СНП-77). Часть V. Требования к проектированию рудоперерабатывающих предприятий 1978. Министерство среднего машиностроения СССР.
22. Санитарные нормы проектирования предприятий и установок атомной промышленности (СНП-77). Часть VI. Требования к проектированию объектов по добыче радиоактивных руд. 1978. Министерство среднего машиностроения СССР.
23. Санитарные правила по устройству и эксплуатации объектов подземного и кучного выщелачивания. 1983. Министерство здравоохранения СССР.
24. Санитарные правила по устройству и эксплуатации хвостохранилищ гидрометаллургических заводов и обогатительных фабрик, перерабатывающих руды и концентраты, содержащие радиоактивные и высокотоксичные вещества. 1983. Министерство здравоохранения СССР.
25. Санитарные правила эксплуатации уранових рудников (СП-86-118) 1986. Министерство здравоохранения СССР.
26. Санитарные правила проектирования и эксплуатации ядерных реакторов
исследовательского назначения. (СП 1128-73). Минздрав СССР. 1973 г.
27. Санитарные правила проектирования и эксплуатации критических стендов.
(СП-КС-88). Минздрав СССР. 1988 г.
28. Санитарные нормы проектирования предприятий и установок атомной
промышленности (СНП-77). Минсредмаш СССР. 1978.
29. Санитарные правила устройства и эксплуатации мощных изотопных
гамма-установок (№ 1170-74). Минздрав СССР. 1974.
30. Вимоги до програми забезпечення якості на всіх етапах життєвого циклу ядерних установок (НП 306.5.02/3.017-99). Затверджені наказом Мінекобезпеки України 11.03.99 № 53, зареєстровані в Мін’юсті України 07.05.99 за N 294/3587.
Тощо.
При проектуванні, будівництві та експлуатації об’єктів атомної енергетики діють також загальнопромислові будівельні норми і правила стосовно кожного конкретного випадку (проекту).
Є певні проблеми з наведеною нормативною базою. Однак відповідно планів нормотворчої діяльності міністерств і відомств здійснюється удосконалення цієї нормативної бази.
Завідувач відділу ядерної безпеки Інституту проблем національної безпеки РНБ України; доктор медичних наук Ю.М.Скалецький